Головна

Міжнародні стандарти в галузі боротьби зі злочинністю і кримінального правосуддя

Зростання злочинності та її інтернаціоналізація зробили боротьбу з нею однією з головних соціальних проблем і зумовили необхідність міжнародного співробітництва у справі її вирішення. Регулювання взаємодії міжнародного та внутрішнього права в цій делікатній сфері значною мірою здійснюється за допомогою більш м'яких коштів, ніж право. Саме такими засобами і є міжнародні стандарти. У їх розробці важлива роль належить Конгресу ООН з попередження злочинів і поводження з правопорушниками. Рішення, що приймаються Конгресом документи підтверджуються Генеральною Асамблеєю ООН, що додає їм додатковий авторитет. В результаті склався цілий звід такого роду стандартів, що охоплює практично всі аспекти даної області.

Початок новому підходу було покладено IV Конгресом (1970 р.). Прийнята ним декларація містила основи широкого, соціального підходу. Вказувалося на необхідність ефективних заходів з координації і інтенсифікації діяльності з попередження злочинності в загальному контексті економічного та соціального розвитку, що визначається кожною державою. Профілактика злочинності повинна стати частиною програми соціально-економічного розвитку кожної країни. Ці положення були підтверджені Генеральною Асамблеєю в 1980 р. Асамблея вказує на необхідність реформ кримінального права з тим, щоб "не відставати" від розвитку злочинності, а також від вдосконалення з цією метою міжнародного співробітництва.

Особлива увага приділяється боротьбі з організованою злочинністю, яка стала серйозною загрозою миру в багатьох країнах. Цій проблемі було присвячено VIII Конгрес (1990 р.). Він схвалив Основні напрями в попередженні та контролі за організованою злочинністю. Про детальності стандартів говорить вже те, що вони містяться в 24 рекомендаціях, що стосуються як внутрішньої діяльності, так і міжнародного співробітництва.

Мова йде про стратегію профілактики, розвитку кримінального законодавства, посилення органів правопорядку. У міжнародному плані передбачені розробка типового законодавства, створення міжнародного банку даних, а також заходи щодо посилення захисту законного фінансового ринку від незаконно здобутого капіталу.

Були прийняті зразки типових договорів щодо співробітництва в боротьбі з міжнародною, або, як у них йдеться, транснаціональною злочинністю.

Друге головний напрямок - боротьба з тероризмом. Держави призивалися до досягнення більшої однаковості законів про кримінальну юрисдикції, а також до укладання договорів про видачу. Рекомендована розробка конвенції про захист особливо небезпечних об'єктів, таких як гідростанції і АЕС. Серед інших заходів передбачено посилення контролю за зброєю та вибухівкою, захист судового і поліцейського персоналу, а також потерпілих і свідків.

Прав потерпілих осіб приділяється значна увага, зокрема забезпечення права на реституцію та компенсацію. Другою категорією осіб у цьому плані є ув'язнені. У 1990 р. Генеральна Асамблея прийняла спеціальну Резолюцію "Основні принципи поводження з ув'язненими". Всі укладені зберігають основні права і свободи людини, за винятком свободи пересування. З ними слід звертатися з повагою, без будь-якої дискримінації.

З огляду на негативні моменти винятку засуджених з життя суспільства, Генеральна Асамблея в 1990 р. прийняла Резолюцію про мінімальні стандартні правила ООН про заходи, не пов'язаних з позбавленням волі. Висновок слід розглядати як крайній засіб і заохочувати заходи, не пов'язані з ним. Було схвалено типовий договір про передачу нагляду за умовно звільненими. У його основу лягло положення про те, що нагляд за злочинцем в державі його громадянства сприяє кращій соціальної реінтеграції. Зі сказаного видно, наскільки серйозна увага приділяється вдосконаленню пенітенціарного права.

Наступний напрямок - удосконалення діяльності органів правосуддя та правоохоронних органів. У 1979 р. Генеральна Асамблея прийняла Кодекс поведінки посадових осіб правоохоронних органів. Наголошувалося, що характер функцій органів правопорядку надає прямий вплив на якість життя людей і суспільства. Одночасно вказувалося на широкі можливості зловживань з боку цих органів. Ті, хто безпосередньо здійснює поліцейську владу, повинні поважати і захищати людську гідність і відстоювати права людини для всіх. Сила може застосовуватися тільки в разі абсолютної необхідності. Останньому питанню присвячена спеціальна Резолюція Генеральної Асамблеї 1990

У 1958 р. Генеральна Асамблея схвалила Основні принципи незалежності суду. Незалежність повинна бути гарантована конституцією і законами країни. Кожен має право на чесний і відкритий процес в компетентному, незалежному та неупередженому суді відповідно до принципів, проголошених в актах ООН. Представляють інтерес критерії, яким повинні відповідати судді. Особливо підкреслюються моральні та професійні якості. Встановлені стандарти їхньої кваліфікації, відбору, підготовки, умови та терміни служби, недоторканність.

Були прийняті також Умови про роль обвинувачів, в яких підкреслюється їх роль у здійсненні правосуддя. Вказівки націлені на забезпечення ефективності, неупередженості та чесності обвинувачів. Значну увагу приділено утворенню, підбору кадрів, умов служби, відносин з іншими органами держави.

Не пішли від уваги ООН та адвокати. Їм присвячені Основні принципи щодо ролі юристів, схвалені Генеральною Асамблеєю в 1990 р. Головну увагу приділено доступності правової допомоги для всіх верств суспільства, права обвинуваченого на вибір адвоката, просвіті населення щодо ролі адвокатів у захисті основних прав і свобод, підготовці і кваліфікації адвокатів.

Наведені факти свідчать, наскільки грунтовно питання кримінального правосуддя регулюються на міжнародному рівні і яке значення їм надається. Тільки перерахування основних актів зайняло у нас чимало місця, а адже кожен з них представляє об'ємний документ з безліччю правил. Встановлені досить високі стандарти, далеко не всі держави готові сприйняти їх цілком. Проте поступово вони знаходять відображення у внутрішньому праві (меншою мірою - у практиці). В цілому можна говорити про настання якісно нового етапу в розвитку міжнародного та внутрішнього кримінального права, у поглибленні їхньої взаємодії. У результаті створюються передумови для забезпечення невідворотності покарання, що є важливою умовою попередження злочинів.