Головна

Початок правління Івана ІУ

Династичне кризу. Василь 111 довгий час не мав дітей і навіть забороняв у звязку з цим одружуватися своїм рідним братам, щоб їх більш дорослі сини не стали суперниками його прямому спадкоємцю. У 1526 р. він пішов на нечуваний крок, що свідчить, до речі, про зміцнення великокнязівської влади. Під приводом бездітності він розвівся зі своєю дружиною - Соломона Сабуровой і заточив її в монастир. Другим шлюбом він одружувався на молодій красуні Олені з княжого роду ГлинсьКих, що перейшов з Литви на службу московського князя. У 1530 р. у них народився довгоочікуваний син - 1ван Васильович.

Правління Олени Глинської.

1. Боротьба за владу. У 1533 після смерті Василя III на престолі виявився його +3-річний син 1ван IV (1533-1584). Для управління країною при малолітньому сина ще за життя Василя III був створений опікунської ради з найбільш довірених і відданих бояр.

Проте молода мати 1вана IV Олена Глинська захопила владу в свої руки. За допомогою свого фаворита - 1.Ф. Овчина-Телепнєв-Оболенського вона заарештувала рідних дядьків малолітнього 1вана - Юрія та Андрія 1вановичів, ніж припинила потенційну загрозу його владі. Розправилася вона і зі своїм власним дядьком Михайлом Глинським. Всі вони померли в увязненні.

2. Реформи. Одночасно Олена Глинська, продовживши політику Василя III, проводила реформи, спрямовані на зміцнення центральної влади. Грошова реформа призвела до складання єдиної монетної системи, основою якої стала новгородська копійка (на ній був зображений вершник зі списом). Почалася реформа місцевого управління (губна реформа).

Правління Глинської суперечило патріархально-релігійним поглядам московського боярства, не допускає участь жінок у суспільному житті. Ось чому несподівана смерть Олени Глинської 1538 р. супроводжувалася чутками про його отруєння.

Період боярського правління. З 1538 розпочалася гостра боротьба за владу боярських угруповань. Спочатку її захопили ШуйсьКі, потім Бєльські і знову ШуйсьКі. Політична нестабільність, безпринципність і користолюбство новоявлених правителів, посилення місницьких суперечок і безконтрольна роздачі земель призвели до послаблення центральної влади, падіння її престижу, сваволі намісників, а, в результаті, зростання суперечностей як між боярством і служилим станом, так і між простим людом і всієї правлячою елітою. В умовах боярських усобиць, супроводжуваних кривавим насильством, ріс молодий великий князь, формувалися риси його характеру: підозрілість, боягузтво, жорстокість, неприборканість Вони виявилися вже в 1543 р., коли за його наказом, без будь-якого суду псарями був забитий князь А. М. Шуйський.

Вінчання 1вана IV. У січні 1547 1ван IV прийняв титул царя. Вінчання на царство було полісемічним подією, покликаним:

- Виділити його з ряду інших князів і бояр, підняти авторитет тепер вже царської влади;

- Підкреслити спадкоємність його влади від візантійських імператорів (цей титул вважався рівним імператорському), що, до речі, свідчило про зовнішньополітичні претензії російського монарха;

- Символізувати початок безпосереднього управління державою самим 1ваном IV.

Насправді ж боярське правління продовжувалося, але влада знаходилася в руках родичів царя матері - ГлинсьКих. У березні цього ж року, багатого на події, він одружився з Анастасією Романівні Захарїна-Юрєвої, представниці старовинного роду московських бояр.

Повстання 1547 і його значення. Після всіх урочистостей і поклонінь відданого, смиренного і, як здавалося, боготворять царя народу, влітку 1547 у Москві спалахнуло повстання. Приводом до виступу послужили страшні пожежі, які знищили практично всю деревяну Москву. Припинився підвезення продовольства. Провину за те, що трапилося народ поклав на ГлинсьКих. 1вана IV з великими труднощами вдалося заспокоїти посадських людей, пізніше він жорстоко розправився з їх ватажками.

Одним з результатів повстання стала зміна політичного курсу і початок політики реформ, що проводиться новими радниками царя. Ними виявилися люди, не повязані з боярськими угрупованнями ШуйсьКих, Бельских і пр.

Не виключено, що активне включення 1вана IV в управління країною викликалося і пережитим їм при вигляді розлючених посадських людей страхом, а також впливом на нього священика Благовіщенського собору Сильвестра, який зумів прищепити йому думку, що ниспослано понад лиха є Божим покаранням за гріховну поведінку царя. До реформ підштовхували і невдачі у війні з Казанським ханством (1545-1552), що вимагає до того ж величезних витрат людських і матеріальних ресурсів.