Головна Трудове Міжнародне труде право і порівняльне Деякі аспекти регулювання трудових відносин у зарубіжних країнах

Деякі аспекти регулювання трудових відносин у зарубіжних країнах

Питанням регулювання трудових відносин у зарубіжних країнах присвячений курс
"Порівняльне і міжнародне трудове право" І.Я. Кисельова (М., Дело, 1999 р.). Рамки
цієї роботи не дозволяють детально зупинитися на регулюванні праці в зарубіжних
країнах. Тому в ній будуть розглянуті лише окремі організації аспекти трудового
процесу, використовуваного в інших країнах. Такий вибір обумовлений декількома причинами. По -
перше, відсутність дієвих механізмів реалізації трудових прав працівників робить їх
найбільш уразливими. По-друге, трудовий процес повинен відповідати вимогам ч. 5 ст.
32 Конституції РФ, порушення якої дозволяє визнати незаконним склад суду по трудових
справах, що є порушенням

ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, норми якої забезпечені діяльністю Європейського Суду з прав людини. По-третє, більшість трудових конфліктів вимагає швидкого реагування компетентних органів. Ця проблема загострюється з появою такого способу відновлення порушеного права, як самозахист трудових прав. Застосування цього способу передбачає оцінку дій роботодавця або працівника по самозахисту трудових прав з точки зору їх законності та обгрунтованості компетентним фахівцем. Відсутність швидких механізмів такої оцінки призводить до необгрунтованого применшенню права працівників на самозахист, а також обмеження прав роботодавця, який не має можливості швидко усунути незаконні або необгрунтовані дії (бездіяльність) працівника по самозахисту трудових прав, які тягнуть за собою матеріальні втрати. У звязку з чим повинні існувати швидкі й дійові механізми за оцінкою дій роботодавця і працівника по самозахисту прав трудових.

Трудовий процес передбачає наявність спеціальних судових органів та суддів, які здатні кваліфіковано і в стислі терміни вирішити заява працівника або роботодавця. У цей час спеціалізовані суди по трудових справах існують у багатьох країнах: Великобританії, Німеччини, Австрії, Бельгії, Швейцарії, Швеції, Норвегії, Фінляндії, Канаді, Новій Зеландії, Японії, Ізраїлі, Франції. Умовно можна виділити дві моделі організації судів по трудових справах. По-перше, суди з трудових справах створюються на двосторонній паритетній основі із суддів, які висуваються обєднаннями підприємців та профспілками. По-друге, склад суду з трудових справах формується з професійного судді і двох громадських суддів, які призначаються за поданням роботодавців, їх обєднань та профспілок. Названі моделі організації судів з трудових справах використовуються в різних країнах.

Приміром, у Франції суди з трудових справ здійснюють свою діяльність на двосторонній паритетній основі. Кандидати на посаду судді з трудових справах висуваються організаціями роботодавців та профспілками, вони обираються терміном на пять років. Вибори суддів здійснює кожна сторона, тобто обєднання роботодавців і профспілки, вони проходять за окремим виборчим колегіям, які формуються для робітників, службовців і роботодавців. Наявність юридичної освіти не є обовязковою умовою для обрання суддею по трудових справах.

До підвідомчості трудових судів у Франції віднесені спори між роботодавцями та працівниками, що випливають з трудового договору і договори учнівства, а також позови про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок нещасних випадків на виробництві. Стороною у трудовому суді можуть виступати як приватні, так і державні організації. Однак трудові спори державних службовців не віднесені до компетенції трудових судів.

Трудові справи у Франції розглядаються спеціалізованими відділами, що створюються за галузевим і субєктним ознаками. Зокрема, існують відділи по розгляду трудових спорів у промисловості, торгівлі, сільському господарстві а також спори вищих службовців та інших працівників, наприклад надомників. Кожен відділ складається з двох бюро: бюро примирення і судового бюро. Спочатку заяву з трудових спорів розглядається в бюро примирення, де спір може бути врегульований шляхом укладення мирової угоди. Стадію примирення здійснює присутність, що складається з суддів від обох сторін, тобто працівників і роботодавців. Примирення фіксується в протоколі, який має силу судового рішення. У разі відсутності погодженого рішення в бюро примирення трудова суперечка розглядається судовим бюро з дослідженням юридично значимих обставин на предмет їх підтвердження і спростування сукупністю допустимих, достовірних і достатніх доказів. Судове бюро складається щонайменше з двох суддів: по одному від працівників та роботодавців, на його засіданні обовязкова присутність секретаря суду.

Процес за трудовим справах у Франції проходить за правилами ГПК з досить значними особливостями. До них слід віднести: 1) проведення розгляду на засадах усної відповіді;

2) безкоштовність і швидкість розгляду судового; 3) активна участь суддів у дослідженні представлених доказів; 4) особливі правила представництва працівників профспілкою, делегатом персоналу, колегами по роботі, родичами. На стадії касації трудові справи розглядаються у Франції в професійними суддями соціальної секції цивільної палати Касаційного суду, рішення якого мають прецедентне значення, тобто підлягають застосуванню при вирішенні аналогічних справ у судовому бюро.

Формування суду з трудових справах на паритетній основі з представників роботодавців і працівників може бути використано при створенні третейських органів щодо врегулювання індивідуальних і колективних трудових спорів. Однак застосування даної моделі для вирішення трудових спорів на території Російської Федерації потребують зміни судової системи, що не гарантує вирішення перерахованих завдань. Тому ця модель може бути використана в якості альтернативи вирішення трудових спорів, яка може застосовуватися за угодою між роботодавцем і працівником, а також повноважними представниками роботодавця і працівників. В даний час вона використовується при врегулюванні колективних трудових спорів примирною комісією, яка не є постійно діючим органом і створюється для врегулювання конкретного колективного трудового спору.

Друга модель формування судів з трудових справ застосовується в Ізраїлі. Система трудових судів Ізраїлю складається із Національного трудового суду і пяти окружних судів. Окружні суди вирішують справи за першою інстанцією, Національний а трудовий суд виступає в якості апеляційної інстанції, він може розглядати по першій інстанції найбільш складні трудові справи. Рішення Національної трудового суду можуть бути оскаржені до Верховного Суду Ізраїлю лише у виняткових випадках, зокрема при розгляді їм трудового справи по першій інстанції.

В трудові суди Ізраїлю входять професійні судді (голови колегій) та представники громадськості, які призначаються на три роки міністрами юстиції та праці за рекомендацією обєднань роботодавців і профспілок. Трудові суди Ізраїлю дозволяють індивідуальні та колективні трудові спори, що а також спори в сфері соціального забезпечення. При розгляді трудових спорів вони застосовують також спеціальні процесуальні правила. В зокрема, трудовий суд з трудових справах має право вимагати від сторін трудового спору письмові свідчення під присягою при підготовці справи до слухання, що скорочує тривалість судового розгляду, дозволяє сторонам оцінити доводи один одного і прийти до компромісного рішення.

Таким чином, друга модель організації судів з трудових справах передбачає формування професійних складів з вирішення конфліктів трудових, що призводить до істотного розширення їх компетенції. У даному випадку розглядають вони не тільки окремі індивідуальні трудові спори, але й колективні трудові спори, а також конфлікти, що виникають у сфері соціального забезпечення. Найбільш чітко другу модель простежується на прикладі системи трудових судів Німеччини.

Система трудових судів Німеччини включає три інстанції. У першій інстанції суди у трудових справах розглядають спори в складі професійного судді, який є головуючим, та двох громадських суддів. Професійні судді в суд з трудових справ призначаються на підставі загальних вимог, що предявляються до суддів, президентом країни. Громадські судді мають ті самі права, що і професійний суддя, що дозволяє зробити висновок про їх незалежність. Громадські судді призначаються на чотири роки міністром праці за поданням профспілок, обєднань трудящих, що мають соціальну або професійно-політичну орієнтацію, а також за рекомендацією спілок роботодавців (§ 20 Закону про суди з трудових спорів). Громадські судді від найманих працівників можуть бути висунуті з числа працівників, які продовжують працювати, а також колишніх найманих працівників, які мають відповідний стаж, вони можуть бути членами або керівними працівниками профспілки та відповідного обєднання трудящих (§ 23 Закону про суди з трудових спорів). Громадськими від суддями роботодавців можуть стати члени управління органу юридичної особи, що керують фірмою, директори підприємств або керівники відділів кадрів, які мають повноваження по найму працівників, а також працівники, службовці та члени правлінь спілок підприємців (§ 22 Закону про суди з трудових спорів).

Для призначення громадським суддею по трудових справах до суду першої інстанції необхідно, щоб кандидат мав вік не менше ніж 25 років і працював або займався підприємницькою діяльністю на території юрисдикції відповідного суду. Для призначення в земельний суд з трудових спорів, який є судом другої інстанції, кандидат у громадські судді повинен досягти віку 30 років і мати стаж роботи в якості громадського судді в суді першої інстанції не менше чотирьох років. Суддею Федерального суду з трудових справ може стати громадянин у віці не менше 35 років, що володіє особливими знаннями і досвідом роботи в області трудового права, що знає трудової

процес має і стаж роботи в суді перше або друге інстанції не менше чотирьох років (§ 21, 37, 43 Закону про суди з трудових спорів).

У першій інстанції суд по трудових справах розглядає справи у складі головуючого - професійного судді і двох громадських суддів, призначених за рекомендацією обєднань працівників та роботодавців. Палати земельного суду з трудових справах розглядають справи як суд другої інстанції у складі головуючого - професійного судді і двох громадських суддів, призначених від працівників та роботодавців. Федеральний суд з трудових спорів в Касселі виступає як суду третьої інстанції, він складається з девяти колегій, що включають по два професійних судді і двох громадських суддів, призначених за рекомендацією організацій найманих працівників та обєднань роботодавців.

Трудові суди Німеччині розглядають як індивідуальні, так і колективні трудові спори, зокрема, суперечки про тлумачення положень угод і колдоговорів, про статус профспілок та представників працівників в організації.

Суди першої інстанції в Німеччині використовують спрощений порядок стягнення заборгованості. У цьому випадку стягувач не звернувся до суду з позовною заявою, виступає а з клопотанням про винесення наказу про сплату простроченого боргу. На підставі претензії стягувача, оформлюваної у довільній формі, суд по трудових справах типовий видає наказ про стягнення боргу, який може бути опротестовано боржником протягом одного тижня. Після отримання такого протесту призначається термін для усного слухання справи, що розглядається в звичайному порядку.

Усна розгляд призначається по кожному позовною заявою, воно починається з примирного виробництва, яке проводиться головою суду з трудових справах. Якщо одна зі сторін не зявилася на мирову розгляд або воно закінчилося безрезультатно, то відкривається спірне провадження у справі. Спірне виробництво за загальним правилом проходить в одне судове слухання. У звязку з чим до її проведення повинні бути визначені юридично значимі обставини, а також розподілено тягар доказування між сторонами трудового спору. Після чого суд приймає рішення на підставі представлених сторонами трудового спору докази. У випадку неявки однієї зі сторін трудового спору за клопотанням іншої сторони рішення виноситься в порядку заочного виробництва. На заочне рішення протягом одного тижня може бути принесений протест стороною трудового спору.

Як правило, суд по трудових справах виносить рішення відразу після усного розгляду. Однак у виняткових випадках, приміром, з метою досягнення мирової угоди або при особливій складності трудового справи, може бути встановлений особливий термін для винесення судового рішення, який не повинен перевищувати за загальним правилом трьох тижнів.

На вирішення суду з трудових спорів може бути подана апеляційна скарга в земельний суд по трудових справах, якщо вартість позову з майнових спорів перевищує 800 марок або суд по трудових справах у своєму рішенні вказав на допустимість подачі апеляційної скарги. Суд з трудових справах зобовязаний вказати у своєму рішенні на допустимість апеляційної скарги у справах, що мають принципове значення, що виходять за рамки окремого випадку судової практики, зокрема у справах про колективні права працівників.

На рішення земельного суду з трудових справ може бути подана касаційна скарга до Федерального суду по трудових спорах, якщо на це зазначено самим земельних судом або Федеральним судом з трудових справ (§ 72 Закону про суди з трудових спорів). Земельний суд з трудових справах зобовязаний допустити подання касаційної заяви, якщо судова справа має принциповий характер, тобто служить розвитку або уніфікації права, або у випадку так званої дивергенції, тобто різного тлумачення правової норми в двох судових рішеннях. Умови використання земельного суду в подачі касаційної скарги може бути оскаржено у Федеральний суд по трудових справах. Федеральний суд з трудових справах допускає подання касаційної скарги з принципових справ, а також у разі дивергенції, тобто різного тлумачення правової норми у судових рішеннях.

Таким чином, вирішення земельних судів по трудових справах, Федерального суду з трудових справах є прецедентами. Однак наявність таких рішень не перешкоджає зверненню до суду осіб, права яких порушено при застосуванні судових рішень. Тоді як у п. 8 ст. 251 ЦПК України особи, оскаржують нормативні правові акти, в тому числі у сфері праці, за наявності вступив у законну силу судового рішення, яким перевірено законність оскаржуваного ними акта, позбавлені можливості звернутися до суду. У даному випадку не тільки порушується право на судовий захист зазначених осіб, але і виключається можливість нової оцінки положень нормативного правового акту, що навряд чи сприяє розвитку законодавства.

Використання інституту громадських суддів при вирішенні індивідуальних та колективних трудових спорів, а також справ у сфері соціального забезпечення може відбуватися

і в нашій судовій системі. Наприклад, у суді першій, касаційній, наглядовій інстанції справи можуть розглядати судові склади, що складаються з професійного судді, який є головуючим, та двох громадських суддів, призначених за рекомендацією профспілок і обєднань роботодавців. Наявність такого судового складу дозволяє забезпечити розгляд трудових спорів незалежним судом, створеним відповідно до федерального закону, зокрема з дотриманням вимог ч. 5 ст. 32 Конституції РФ.

Наявність інституту громадських суддів дозволяє зберегти бюджетні кошти, оскільки на час виконання своїх обовязків по здійсненню правосуддя заробітну плату за ними можуть зберігати рекомендували до обрання профспілки чи обєднання роботодавців, а також окремі організації. У звязку із чим не знадобиться створення колегій з трьох професійних суддів для розгляду справ про визнання нечинними нормативних правових актів у сфері праці, а також в судах касаційної і наглядової інстанції.

Для більш швидкого реагування на дій (бездіяльності) за самозахисту трудових прав може бути запроваджено інститут світових громадських суддів. Громадська мировий суддя також може призначатися за рекомендацією профспілок і роботодавців та їх обєднань. Громадські світові судді в межах відповідних судових ділянок повинні розглядати спори, віднесені до компетенції КТС, а також про оцінку дій (бездіяльності) по самозахисту трудових прав. Розгляд заяв світовими громадськими суддями має відбуватися в рамках одного засідання на підставі представлених сторонами трудового спору доказів. Рішення громадського світового судді можуть бути оскаржені у відповідний судовий склад по трудових справах.

Введення інституту громадських суддів і світових громадських суддів дозволяє забезпечити швидке і якісне розгляд трудових справ незалежним і безстороннім судом, створеним з дотриманням федерального закону.

Створення трудової юстиції передбачає розробку Трудового процесуального кодексу РФ, в якому мають бути поміщені норми, що регламентують процес застосування матеріальних норм трудового права. Наявність трудового процесу дозволяє створити основу для реалізації норм трудового права, які в цей час не мають належної процесуальної оболонки.