Головна Трудове Гарантії і компенсації Поняття гарантій у сфері праці

Поняття гарантій у сфері праці

У ч. 1 ст. 164 ТК РФ гарантії визначені як засоби, способи і умови, за допомогою яких забезпечується здійснення наданих працівникам прав у сфері соціально-трудових відносин. Таким чином, в якості мети застосування встановлених законодавством гарантій зазначено здійснення наявних у працівників прав. Отже, гарантії забезпечувальну виконують функцію по відношенню до встановлених працівникам прав.

Відповідно до ст. 165 ТК РФ крім загальних гарантій, наприклад, при прийомі на роботу,
переведення на іншу роботу, по оплаті праці, працівникам надаються певні
гарантії у випадках: 1) направлення в службові відрядження; 2) переїзду на роботу в іншу
місцевість; 3) виконання державних або громадських обовязків; 4) поєднання
роботи з навчанням;

5) вимушеного припинення роботи не з вини працівника; 6) надання щорічної
оплачуваної відпустки; 7) припинення трудового договору за окремими підстав; 8)
затримки з вини роботодавця видачі працівникові його трудової книжки при звільненні.
Природно, цей перелік гарантій не є вичерпним, оскільки встановлення
додаткових гарантій в угодах, колективних договорах, інших локальних актах
організації, трудовому договорі поліпшує становище працівника порівняно з чинним
законодавством. У звязку з чим їх встановлення не вступає в протиріччя з
законодавством. Як випливає з наведеного визначення гарантій у сфері праці, вони
покликані забезпечувати трудові права працівників. Трудові права виникають у працівника після
укладення трудового договору.

До числа основних прав працівника належать: 1) надання роботи за обумовленою в трудовому договорі функції; 2) право на відповідні діючим стандартам умови праці; 3) одержання винагороди за виконану роботу. Відповідно і гарантії покликані забезпечувати здійснення перерахованих прав. Наприклад, працівник може бути відсутнім на роботі за встановленими в законодавстві причин. У цьому випадку йому гарантується збереження робочого місця і середнього заробітку.

Права працівників можуть мати майновий чи немайнову характер. Існуючі гарантії для здійснення цих прав можуть бути також майнового або немайнового характеру. Зокрема, за відсутності працівника на роботі у звязку з порушенням термінів виплати заробітної плати йому гарантується збереження робочого місця, колишніх умов праці, нерозповсюдження персональних даних. Перераховані гарантії можуть бути визнані немайновими, так як вони не мають визначеної для працівника вартості. У період відсутності працівника на роботі у звязку з невиплатою заробітної плати йому гарантується збереження середньої заробітної плати. Дана гарантія має майновий характер, оскільки повязана з наданням працівнику рухомого майна у вигляді грошових коштів у певному розмірі.

Відмінною рисою немайнових гарантій є їх безпосередній звязок з місцем роботи працівника, вони покликані забезпечити збереження за працівником у встановлених законодавством випадках колишніх умов праці, включаючи робоче місце. У звязку з чим головною немайнової гарантією є надання працівникові колишнього місця роботи після відсутності з поважних причин, визнаних такими законодавством, наприклад при порушенні термінів виплати заробітної плати.

Майнові гарантії безпосередньо повязані з правом працівника на отримання грошової винагороди за свою працю, тобто заробітної плати. У звязку з чим вони завжди повязані з розміром одержуваної працівником середньої заробітної плати. Тому надання майнових гарантій має безпосередній звязок з розміром середнього заробітку працівника. Як правило, в якості гарантії виступає розмір одержуваної працівником середньої заробітної плати, зокрема при відмові від виконання роботи при порушенні термінів виплати заробітної плати. У виняткових випадках, встановлених законодавством, працівнику гарантується збереження частини заробітку, наприклад при простої без вини роботодавця.

У звязку з викладеним можна виділити наступні юридично значимі обставини, які характеризують правове поняття гарантій у сфері праці. По-перше, встановлення в законодавстві, угодах, колективному договорі, інших локальних правових актах організації, трудовому договорі. По-друге, безпосереднє забезпечення передбачених у законодавстві трудових прав. По-третє, забезпечення здійснення як немайнових, так і майнових прав працівників у сфері праці. При цьому немайнові гарантії покликані забезпечувати збереження колишніх умов трудової діяльності, зокрема місця

роботи. Майнові гарантії завжди повязані з одержуваної працівником заробітною платою. Тому в тих випадках, коли мова йде про збереження за працівником середнього заробітку або його частини, можна зробити висновок про надання йому майнових гарантій.

Надання немайнових гарантій повязано із забезпеченням прав, що виникають у працівників у трудових відносинах. За загальним правилом такі гарантії припиняють свою дію з закінченням трудових відносин. Однак роботодавець зобовязаний забезпечити працівникові зберігання та передачу його персональних даних з дотриманням вимог трудового законодавства і після його звільнення. Таким чином, дана гарантія діє і після припинення трудових відносин. Однак недотримання роботодавцем даної гарантії тягне за собою можливість отримання працівником після припинення з ним трудових відносин завданих збитків за правилами цивільного законодавства. При цьому особа, з яким припинено трудові відносини, може вимагати не лише відшкодування збитків, що виникли у звязку з відмовою від дотримання роботодавцем немайнових гарантій, а й компенсації моральної шкоди.

Майнові гарантії також діють паралельно з трудовими відносинами. Проте окремі гарантії надаються і після звільнення з роботи. До їх числа відносяться вихідні допомоги, що виплачуються звільненим особам. Однак наявність цієї гарантії не впливає на долю трудових відносин, які припинені.

У звязку з викладеним можна зробити висновок про те, що гарантії повязані із забезпеченням прав, що виникають у трудових відносинах. Надання зазначених гарантій після припинення трудових відносин не впливає на їхню долю, а й таке надання служить забезпечення трудових прав працівників, які можуть продовжуватися і після припинення трудових відносин, наприклад, права на відшкодування завданих збитків та роботодавцем на компенсацію моральної шкоди у звязку з недотриманням встановлених законодавством правил поведінки.