Головна Трудове Заробітна плата Порядок і строки виплати заробітної плати

Порядок і строки виплати заробітної плати

Відповідно до ч. 1 ст. 136 ТК РФ при виплаті заробітної плати роботодавець зобовязаний у письмовій формі повідомляти працівника про складові частини заробітної плати, що належить

йому за відповідний період, розміри і підставах зроблених утримань, а також про загальну грошової суму, що підлягає виплаті. Форма розрахункового листка, в якому мають бути відображені перераховані відомості, повинна бути затверджена працедавця та урахуванням думки представницького органу працівників. Недотримання роботодавцем правила про затвердження форми розрахункового листка дозволяє представницького органу працівників, безпосередньо працівникам заявити в уповноважених державних органах вимоги про затвердження форми розрахункового листка або про зміну його змісту шляхом включення в нього перерахованих в законодавстві відомостей. Невиконання роботодавцем вимог про вручення працівникові розрахункового листка в затвердженій формі в організації дозволяє зробити висновок про те, що працівник дізнатися про порушення прав своїх у сфері оплати праці міг тільки після його ознайомлення зі складовими частинами заробітної плати у встановленій формі, тобто після вручення йому письмового документа про його складові частини заробітної плати. Наприклад, працівник може дізнатися про те, що йому не оплачена в підвищеному розмірі понаднормова робота тільки після отримання документа про склад заробітної плати. У звязку з чим термін для звернення за захистом порушеного права в області оплати праці необхідно обчислювати із моменту вручення працівнику документа про склад його заробітної плати. Даним документом у ч. 2 ст. 136 ТК РФ названий розрахунковий листок. Однак як доказ ознайомлення працівника зі складовими частинами заробітку можуть виступати й інші письмові документи, складені повноважними представниками роботодавця, в яких відображені відомості про складові частини заробітку працівника. Відсутність у роботодавця подібних документів, а також відомостей про їх вручення працівнику позбавляє роботодавця можливості довести пропуск працівником строку для звернення за судовим захистом прав з оплати праці, тому що цей строк починає свій плин з моменту, коли працівник дізнався або міг дізнатися про порушення свого права . Даний момент у законодавстві зумовлений врученням працівникові письмового документа повноважними представниками роботодавця, у якому відбиті відомості про складі заробітку.

Відповідно до ч. 3 ст. 136 ТК РФ заробітна плата виплачується працівникові, як правило, в місці виконання ним роботи або перераховується на вказаний працівником рахунок у банку на умовах, передбачених колективним або трудовим договором. Обовязок з виплати працівникові заробітної плати лежить на роботодавця, що зобовязаний забезпечити кожному працівнику можливість для отримання заробітної плати. При оплаті праці робітника у місці виконання ним трудової функції йому має бути наданий час для отримання заробітної плати. Цей час слід включати в робочий, тому що працівник не повинен витрачати час відпочинку не на власний розсуд у звязку з наявністю необхідності отримати заробітну плати в період, який включається під час відпочинку. Роботодавець зобовязаний визначити порядок отримання заробітної плати з тим, щоб працівник не витрачав час відпочинку на отримання заробітної плати внаслідок неналежного виконання роботодавцем зазначеного обовязку. Витрачений працівником час на отримання заробітної плати повинно бути оплачено роботодавцем, виходячи із середнього заробітку працівника, оскільки даний час витрачений працівником з вини роботодавця, який не зміг правильно організувати процес видачі працівникам заробітної плати. Організація цього процесу може включати в себе визначення конкретних днів і годин отримання заробітної плати працівниками структурних підрозділів організації. Призначення різних термінів отримання заробітної плати працівниками структурних підрозділів дає змогу уникнути марної витрати часу робітника.

Заробітна плата може бути перерахована на розрахунковий рахунок працівника при доведеності наступних юридично значимих обставин. По-перше, наявності добровільного волевиявлення працівника, підтвердженого його письмовою заявою, на перерахування заробітної плати на рахунок у банку. По-друге, повинно бути доведено наявність у колективному чи трудовому договорі умови про можливість перерахування заробітної плати працівників на їх рахунок у банку. Недоведеність кожного із названих обставин дозволяє визнати незаконним і (або) необгрунтованим рішення роботодавця про перерахування заробітної плати на рахунок працівника. Причому відсутність письмової заяви працівника, в якій висловлено його волевиявлення на перерахування заробітної плати на його рахунок у банк, у разі виникнення спору позбавляє роботодавця права посилатися на показання свідків для підтвердження даного волевиявлення. Визнання рішення роботодавця про перерахування коштів на рахунок працівника незаконним і (або) необгрунтованим може стати основою для його притягнення до відповідальності в частині затримки заробітної плати.

Відповідно до ч. 4 ст. 136 ТК РФ місце і терміни виплати заробітної платні у негрошовій формі мають бути визначені в колективному або трудовий договір. Виплата заробітної плати у негрошовій формі повинна здійснюватися не рідше ніж кожні півмісяця з дотриманням правил, установлених для виплати заробітку в грошовій формі. Роботодавець також зобовязаний надати кожному працівнику можливість отримання заробітної плати у негрошовій формі, тобто виділити конкретну час для видачі працівникові заробітку.

Відповідно до ч. 5 ст. 136 ТК РФ заробітна плата виплачується безпосередньо працівнику. Причому факт видачі працівнику заробітної плати може бути підтверджений виключно письмовими доказами. Відсутність у роботодавця письмових доказів, що підтверджують видачу конкретному працівникові заробітної плати, у разі виникнення спору позбавляє представників роботодавця права посилатися на показання свідків для підтвердження видачі працівнику заробітної плати. Як вже зазначалося, заробітна плата при доведеності розглянутих обставин може бути перерахована на рахунок працівника. За винесення судового рішення про визнання працівника обмежено дієздатним заробітну плату за неї будуть отримувати його представники з дотриманням встановлених правил з виплати заробітної плати, у тому числі термінів виплати заробітної плати.

Відповідно до ч. ст 6. 136 ТК РФ заробітна плата повинна виплачуватись не рідше ніж кожні півмісяця в дні, встановлені правилами внутрішнього трудового розпорядку організації, колективним договором, трудовим договором. Роботодавець зобовязаний визначити терміни виплати заробітної плати в правила внутрішнього трудового розпорядку або шляхом укладання колективного або трудового договору. Не виконання роботодавцем даного обовязку не є основою для його визволення від відповідальності в частині затримки заробітної плати. У цьому випадку право на отримання заробітної плати виникає у працівника по закінченні перших 15 календарних днів роботи в кожному місяці. Даній праву кореспондує обовязок роботодавця з виплати працівникові заробітної плати після закінчення половини кожного місяця, тобто після закінчення 15 календарних днів. Невиконання даного обовязку дозволяє працівникові вимагатиме притягнення роботодавця до відповідальності в частині затримки заробітної плати. При збігу дня виплати заробітної плати з вихідним чи неробочим святковим днем роботодавець зобовязаний здійснити оплату праці працівників напередодні цього дня. Не виконання даного обовязку також є порушенням термінів виплати заробітної плати, яке може стати підставою для притягнення роботодавця до встановлених у законодавстві заходів відповідальності.

Відповідно до ст ч. 7. 136 ТК РФ для окремих категорій працівників федеральним законом можуть бути встановлені інші строки виплати заробітної плати. Встановлення більш частих термінів виплати заробітної плати, зокрема щотижня, поліпшує становище працівника порівняно з законодавством. Тому умова про більш частих строки виплати заробітної платні може стати законним і у змісті федерального закону, і в змісті договорів про працю, і в змісті локальних актів організації. Право на отримання заробітної плати випливає із ст. 37 Конституції РФ. У звязку з чим встановлення більш тривалих строків для оплати праці працівників у федеральному законі є обмеженням зазначеного конституційного права. З цієї причини встановлення більш тривалих строків для виплати заробітної платні може відбуватися виключно для досягнення цілей, перерахованих у ч. 3 ст. 55 Конституції РФ.

У ч. 9 ст. 136 ТК РФ встановлено, що середній заробіток за часом відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до його початку. Оплата відпустки після його початку означає, що працівник до виплати йому середнього заробітку користувався неоплачувані відпусткою. У звязку з чим він має право вимагати перенесення дати початку відпустки, як мінімум на наступний день після виплати середнього заробітку. Працівник може вимагати виплати відсотків за час затримки оплати відпустки, тому що і в цьому випадку роботодавець не виконує обовязок з виплати працівникові у встановлені законом терміни середньої заробітної плати. Однак як відновлення порушеного права працівник може скористатися одним із зазначених способів. Перенесення дати початку відпустки у звязку з його несвоєчасної означає оплатою, що змінюється встановлена законом дата виплати середнього заробітку. Адже оплата відпустки до його початку є одним із способів відновлення права на використання оплачуваної відпуску. Тому слід визнати, що при перенесенні дати відпустки роботодавець виконує обовязок щодо своєчасної виплати працівникові середнього заробітку. Порушенням строків оплати відпустки слід визнати виплату середньої заробітку пізніше ніж за три дні до його початку. Тому після використання неоплачуваної відпустки працівник має право вимагати виплати процентів за затримку роботодавцем середнього заробітку, оскільки їм порушений термін оплати відпустки. Тоді як при його перенесення термін виплати середньої заробітку не порушується. У звязку з чим працівник може скористатися одним із розглянутих способів відновлення порушеного права на отримання середнього заробітку за час відпустки.