Головна Трудове Трудовий договір Відмінність трудового договору від суміжних цивільно-правових договорів про працю

Відмінність трудового договору від суміжних цивільно-правових договорів про працю

Проведення кордонів між трудовим договором і суміжними цивільно-правовими договорами про працю має не тільки теоретичне, але, швидше, практичне значення. Таке положення повязане з вельми прозаїчними причинами. У ст. 5 Федерального закону "Про обовязкове соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань" від 2 липня 1998 передбачена обовязкова сплата страхових внесків зі страхування даного виду за осіб, які працюють за трудовим договором. Тоді за громадян, що працюють за цивільно-правовими договорами про працю, платити внески за даним видом страхування зовсім не обовязково. У звязку з викладеним у роботодавців виникає спокуса укладати з громадянами цивільні договори про працю без включення до них умови зі страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, тобто оформляти трудові відносини цивільним договором з метою ухилення від сплати обовязкових на перший погляд страхових внесків. У звязку з чим правопріменітелі повинні мати перед собою чіткі орієнтири, що дозволяють відрізняти трудовий договір від суміжних цивільних договорів про працю. Порівняємо окремі види цивільних договорів, найбільш часто вживаних для оформлення трудових відносин, з трудовим договором.

У ст. 779 ГК РФ договір возмездного надання послуг характеризується як угода між виконавцем, який зобовязується за завданням замовника надати послуги (здійснити певні дії або здійснити певну діяльність), і замовником, який зобовязується ці послуги оплатити. Договір возмездного надання послуг застосуємо при наданні послуг звязку, медичних, ветеринарних, аудиторських, консультаційних, інформаційних, послуг з навчання, туристичного обслуговування. Даний у ст. 779 ГК РФ перелік послуг, які можуть бути оформлені договором возмездного надання послуг, не є вичерпною. Однак у цій нормі даний вичерпний перелік послуг, які не повинні оформлятися договором возмездного надання послуг. До їхнього числа відносяться послуги, що надаються за договорами підряду, виконання науково-дослідних, дослідно-конструкторських і технологічних робіт, перевезення, транспортної експедиції, банківського вкладу, банківського рахунку, розрахунку, зберігання, доручення, комісії, довірчого управління майном. Таким чином, існують напрямки діяльності, які не можуть бути оформлені договором возмездного надання послуг. Тоді як трудовим договором можуть бути оформлені відносини з будь-яких напрямах діяльності. Обставинами, доведеність яких дозволяє зробити висновок про оформлення відносин договором возмездного надання послуг, є наступні. По-перше, конкретність наданої послуги або послуг. Тобто в договорі возмездного надання послуг повинно бути визначено точну кількість здійснюваних дій або визначені точні параметри що здійснюється в інтересах замовника діяльності, визначені етапи її здійснення. Трудовий договір не вимагає точного визначення виконуваних по ньому робіт. По-друге, обставиною, що характеризує договір возмездного надання послуг, є оплата за конкретні дії чи за конкретні етапи проведеної в інтересах замовника діяльності. Оформлення оплати конкретних робіт у трудовому договорі, як правило, не проводиться. По-третє, при виконанні зобовязань за договором возмездного надання послуг боку незалежні один від одного. Трудовий договір передбачає підпорядкування працівника роботодавцю

процесі трудової діяльності. По-четверте, при виконанні зобовязань за договором возмездного надання послуг сторони рівноправні. Обовязки за трудовим договором працівник виконує під керівництвом представників роботодавця. По-пяте, договір возмездного надання послуг завжди є строковим, тобто його дію або обумовлено строком, або вчиненням певних дій або конкретних етапів певної діяльності. Трудовий договір за загальним правилом укладається на невизначений термін. Крім того, договір возмездного надання послуг може бути укладений між юридичними особами, виконання зобовязань за цим договором може бути доручено іншим особам. У трудовому договорі стороною завжди є працівник, який зобовязаний особистою працею виконувати доручену йому роботу.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобовязується виконати за завданням іншої
сторони (замовника) певну роботу й здати її результат замовникові, а замовник зобовязується
прийняти результат роботи й оплатити його (ст. 702 ГК РФ). Перерахуємо обставини, які
включені в правове поняття договору підряду.

По-перше, такою обставиною є виконання точно певного обсягу робіт. У
трудовому договорі кількість виконаної роботи не фіксується. По-друге, обставиною,
характеризує договір підряду, є відсутність контролю з боку замовника за
підрядником при виконанні зобовязань за договором. Замовник приймає лише результат
виконаних підрядником робіт. Представники роботодавця контролюють і процес
виконання трудових обов `язків. По-третє, до числа розглянутих обставин
відноситься оплата результату виконаних робіт. Трудовий договір передбачає систему
оплати праці.

По-четверте, зазначеним обставиною є закінчення договору підряду після прийняття замовником результату виконаних підрядником робіт, то є і цей договір на відміну від трудового не може бути укладений на невизначений термін. По-пяте, сторони договору підряду при виконанні зобовязань незалежні один від одного, вони рівноправні. Тоді як працівник підлеглий представникам роботодавця при виконанні трудових обовязків. Крім того, договір підряду також може бути укладений між юридичними особами, підрядник може доручити виконання зобовязань за цим договором іншій особі. Як уже зазначалося, у трудовому договорі однією зі сторін завжди є фізична особа, яка виконує особистою працею доручену роботу.

За договором доручення одна сторона (повірений) зобовязується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії (ст. 971 ГК РФ). Обовязок виплатити повіреному винагороду виникає у довірителя, якщо це передбачено законом, іншими правовими актами або договором доручення. Отже, договір доручення може бути і безоплатним. Тоді як трудовий договір є оплатній угодою. Розглянемо обставини, які визначають договір доручення. По-перше, такою обставиною є вчинення повіреним в інтересах довірителя конкретних юридичних дій, які повинні бути перераховані в договорі доручення. По-друге, до числа розглянутих обставин відноситься відсутність контролю з боку довірителя за досконалими повіреним юридичними діями. Трудовий договір передбачає наявність зазначеного контролю. По-третє, договір доручення закінчується після закінчення встановленого законодавством строку або після вчинення повіреним в інтересах довірителя визначених у ньому юридичних дій. Трудовий договір, як правило, укладається на невизначений термін. По-четверте, сторони договору доручення рівноправні, не дивлячись на те, що повірений при здійсненні визначених у ньому юридичних дій має діяти в інтересах довірителя. За виконання цього доручення повірений на рівноправній основі може вимагати від довірителя виплати відповідної винагороди, передбаченого договором, який укладається на рівноправній основі. При цьому у довірителя практично відсутні механізми впливу на повіреного, який неналежним чином виконав зобовязання за даним договором. Тоді як наявність трудового договору дозволяє роботодавцю надавати на працівника систематичний вплив. По-пяте, оплата за договором доручення може бути здійснена виключно за вчинення повіреним визначених у ньому юридичних дій. Після укладення трудового договору виникає обовязок по систематичної виплати заробітної плати.

Слід зауважити, що договір доручення також може бути укладений юридичними особами за згодою довірителя виконання обовязків за цим договором може бути передовірене іншій особі.

Як уже зазначалося, працівник не може доручити виконання покладених на нього за трудовим договором обовязків іншій особі.

За агентським договором одна сторони (агент) зобовязується за винагороду робити з доручення іншої сторони (прінціпіала) юридичні та інші дії від свого імені, але за рахунок прінціпіала або від імені та за рахунок прінціпіала (ст. 1005 ГК РФ). Дане визначення

дозволяє виділити наступні обставини, що характеризують правове поняття "договір агентування". По-перше, такою обставиною є наявність доручення прінціпіала агентові на вчинення конкретних юридичних та інших дій. За трудовим договором роботодавець доручає виконувати працівникові трудову функцію без конкретизації що здійснюються при її виконанні дій. По-друге, предметом договору агентування є вчинення агентом від свого імені, але за рахунок прінціпіала, від імені та за рахунок прінціпіала конкретних юридичних та інших дій. Отже, обовязки за договором агентування перед третіми особами, з якими укладає угоди агент, що можуть виникати як безпосередньо у агента, що діє від свого імені, але за рахунок прінціпіала, так і у прінціпіала, коли агент має доручення на укладення угоди від імені і за рахунок прінціпіала. Діяльність, що здійснюється працівником за трудовим договором, завжди породжує обовязки у роботодавця. Виключення можуть скласти випадки, коли здійснення цієї діяльності явно виходить за рамки чинного законодавства. Наприклад, виконання працівником трудової функції продавця з продажу зброї за відсутності в роботодавця відповідного дозволу. У цьому випадку працівник може бути притягнутий до кримінальної відповідальності, але він не може відповідати за неналежне оформлення угод з продажу зброї. По-третє, незважаючи на те, що агентський договір може бути укладений без зазначення строку його дії, оплата по ньому проводиться за вчинення конкретних юридичних та інших дій. Зокрема, у ч. З ст. 1006 ЦК РФ йдеться про те, що за відсутності у зазначеному договорі умови про порядок сплати агентської винагороди, воно виплачується протягом тижня з моменту надання агентом принциповий звіту за минулий період, тобто про вчинення конкретних юридичних та інших дій. Трудовий договір передбачає систематичну виплату заробітної плати незалежно від завершення розпочатої роботи. По-четверте, сторони договору агентування при виконанні зобовязань незалежні один від одного, вони діють на рівноправній основі. При здійсненні діяльності за трудовим договором працівник знаходиться в підпорядкуванні роботодавця. По-пяте, припинення договору агентування, укладеного без визначення строку закінчення його дії, можливо шляхом невмотивованого відмови будь-якої зі сторін від його виконання. У трудовому праві передбачено невмотивоване розірвання трудового договору виключно з ініціативи працівника. Рішення роботодавця про розірвання трудового договору повинна бути мотивована перерахованими в трудовому законодавстві підставами. Отже, дія договору агентування поставлена в залежність від волевиявлення її сторін. Тоді як дія трудового договору залежить від волевиявлення працівника і передбачених трудовим законодавством підстав, які дозволяють роботодавцю розірвати трудовий договір. У звязку з чим слід зробити вод про те, що строк дії договору агентування визначається волевиявленням його сторін. Строк дії трудового договору залежить від розсуду працівника і вимог законодавства.

У такий спосіб, строк дії договору агентування залежить від його розсуду сторін. Даний договір може також бути укладений між юридичними особами, права і обовязки по ньому можуть бути передані третім особам.

За договором довірчого управління майном одна сторона (засновник керування) передає другій стороні (довірчому керуючому) на визначений строк майно в довірче управління, а інша сторона зобовязується здійснювати управління цим майном в інтересах засновника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача) (ст. 1012 ЦК України). Договором довірчого управління майном нерідко оформлялися трудові відносини з керівником організації, яка користується правом розпорядження майном організації. Відмінність розглянутого договору від трудового можна встановити при перевірці на предмет доведення наступних юридично значимих обставин. По-перше, предметом договору довірчого управління майном завжди є що передається довірчому керуючому конкретне майно. Наявність у довірчого керуючого інших функцій, наприклад, з прийому та звільнення працівників, щодо здійснення керівництва організацією засвідчує про виникнення трудових стосунків, які цілком уживаються з договором управління майном. Названі договори мають особливий предмет, який і дозволяє відрізняти один договір від одного. По-друге, договір довірчого управління майном завжди укладається на певний строк. Трудовий договір, як правило, укладається на невизначений термін за винятком випадків, встановлених федеральним законом. По-третє, вигодонабувачем за договору довірчого управління майном може бути вказано іншу особу. За трудовим договором працівник виконує трудову функцію завжди на користь роботодавця. По-четверте, при виконанні зобовязань за договором довірчого управління майном його боку є незалежними один від одного, вони діють на основі рівноправної. Виконання трудової функції припускає контроль роботодавця діяльністю за працівника, який а також підпорядкування працівника в процесі трудової діяльності законним розпорядженням представників роботодавця.

Предметом авторського договору є створення твору. За трудовим договором працівник виконує трудову функцію.

Створення авторського твору обмежує авторський договір певним терміном. Після створення і використання конкретного авторського твору авторський договір закінчує свою дію. Виконання конкретного завдання не виробничого може служити основою для розірвання трудового договору. Після створення авторського твору і передачі його з авторського договору для використання іншими особами за автором зберігаються встановлені законодавством авторські права, зокрема, право на імя, на отримання авторської винагороди при виданні твору. Зроблені у процесі трудової діяльності предмети як правило, переходять до роботодавця, що розпоряджається ними на свій розсуд. При створенні твори, що його використанні боку діють на підставі авторського договору незалежно одна від одної, на рівноправній основі. Особи, яким за авторським договором буде передано авторський твір для використання, не можуть втручатися у творчу діяльність автора. При виконанні обовязків за трудовим договором представники роботодавця можуть працівникові давати обовязкові для виконання розпорядження, зокрема, щодо створення певних програм, творів. При цьому представники роботодавця можуть контролювати діяльність працівника, вимагати виконання їм правил внутрішнього трудового розпорядку.

За договором комісії одна сторона (комісіонер) зобовязується за дорученням іншої сторони (комітента) за винагороду вчинити одну або кілька угод від свого імені, але за рахунок комітента (ст. 990 ЦК України). Можна виділити наступні обставини, доведеність яких дозволяє відрізнити договір комісії від трудового договору. По-перше, предметом договору комісії є здійснення однієї угоди або визначеного в ній кількості конкретних угод. Трудовий договір такої деталізації не містить, тому що працівник виконує трудову функцію, рамки якої не обмежуються здійсненням конкретних угод. По-друге, договір комісії має терміновий характер, тому що його дія обмежено здійсненням однієї або декількох угод. Як вже зазначалося, трудовий договір полягає на невизначений термін, за винятком випадків, встановлених законом федеральним. По-третє, комітент здійснює операції за рахунок комісіонера, але від свого імені, тобто обовязки по таких угодах виникають безпосередньо у комітента. Виконання трудової функції, в тому числі і передача результатів праці іншим особам, тягне за собою виникнення відповідних зобовязань в роботодавця, в інтересах якої виконана робота. По-четверте, при виконанні зобовязань за договором комісії сторони діють незалежно одна від одної, вони рівноправні. У процесі трудової діяльності працівник підпорядкований роботодавцю, що контролює його дії і дає обовязкові для виконання розпорядження. За договором комісії сторони діють самостійно. По-пяте, договір комісії має разовий характер. Періодичне оформлення договору комісії входять до трудову функцію обовязків може свідчити на користь виникнення трудових відносин, що зобовязує роботодавця укласти з працівником трудовий договір. Договір комісії також можуть укладатиме юридичні особи, права і обовязки по ньому можуть бути передані іншим особам. У трудовому договорі стороною завжди виступає фізична особа, яка особистою працею виконує обумовлену в ньому трудову функцію.

За договором експедиції одна сторона (експедитор) зобовязується за винагороду і за рахунок другої сторони (клієнта-вантажовідправника або вантажоодержувача) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, повязаних з перевезенням вантажу (ст. 801 ГК РФ). Можна виділити наступні юридично значимі обставини, які дозволяють відрізнити трудовий договір від договору транспортної експедиції. По-перше, предметом договору транспортної експедиції є виконання експедитором конкретних послуг за перевезення вантажу. Предмет трудового договору не обмежується виконанням визначених послуг в ньому, він повязаний із здійсненням трудової діяльності, яка не вичерпується наданням певних послуг. По-друге, договір транспортної експедиції укладається на визначений строк після надання визначених у ньому послуг він припиняє свою дію. Трудовий договір укладається на термін невизначений, за винятком випадків, передбачених федеральним законом. По-третє, учасниками договору транспортної експедиції можуть бути три особи: експедитор, клієнт-відправник або одержувач вантажу. У трудовому договорі завжди два боки - працівник і роботодавець. По-четверте, оплата по договору транспортної експедиції проводиться за конкретні послуги з перевезення вантажу. Трудовий договір включає обовязок по систематичної оплати праці незалежно від завершення роботи, зокрема і з надання послуг, що входять в трудові обовязки працівника. По-пяте, сторони при виконанні зобовязань за договором транспортної експедиції діють незалежно одна від одної, вони рівноправні. Після укладення трудового договору представники роботодавця здійснюють контроль за виконанням працівником трудових обовязків, працівник при здійсненні трудової діяльності підпорядковується представникам роботодавця. Крім того, договір

транспортної експедиції також може бути укладений між юридичними особами, експедитор має право перекласти виконання обовязків за цим договором на інших осіб. У той час як стороною трудового договору завжди виступає працівник, що особистою працею виконує трудову функцію.

Нами основні розглянуті види цивільних договорів про працю, котрі використовуються для оформлення трудових відносин. Вивчення перерахованих договорів дозволяє виділити загальні обставини юридично значимі, доведеність яких дозволяє провести межу між цивільними договорами про працю і трудовим договором. По-перше, такою обставиною є предмет цивільного договору про працю, яким завжди виступає виконання конкретної роботи, надання певної послуги. Трудового договору Предметом є здійснення трудової діяльності, яка не обмежується завершенням конкретної роботи, наданням певної послуги. По-друге, сплата за цивільними договорами проводиться за конкретну роботу або визначені у договорі послуги. Трудовий договір передбачає систематичну виплату заробітної плати незалежно від завершення розпочатої роботи. По-третє, цивільні договори про праці мають тимчасовий характер, їх дія припиняється після завершення конкретної роботи, надання певної послуги, відмови однієї із сторін договору від виконання зобовязань. Трудовий договір укладається на термін невизначений, за винятком випадків, передбачених федеральним законом. По-четверте, цивільні договори мають разового характеру, вони полягають у разі виникнення потреби у виконанні конкретної роботи, надання певної послуги. Трудовий договір укладається для здійснення трудової діяльності, яка, як правило, є основною для роботодавця. При цьому оформлення неодноразове цивільним договору про працю виконання трудових обовязків, що утворюють трудову функцію працівника, дозволяє зробити висновок про виникнення трудових відносин, що спричиняє виникнення обовязки у роботодавця укласти з працівником трудовий договір. Наприклад, такий обовязок може виникнути, якщо з працівником щодня протягом місяця укладали цивільний договір на прибирання виробничих приміщень організації. По-пяте, під час виконання зобовязань за цивільними договорами боку незалежні одна від одної, вони діють самостійно на свій страх і ризик. У процесі трудової діяльності працівник підконтрольний роботодавцю, він виконує доручену їй роботу під постійним контролем представників роботодавця. По-шосте, боку громадянського договору виступають на рівноправній основі, володіють рівними можливостями при реалізації прав і виконання обовязків. Після укладення трудового договору працівник потрапляє у підпорядкування до представників роботодавця, реалізація прав працівника багато в чому залежить від їх розсуду. При цьому працівник зобовязаний підкорятися законним розпорядженням представників роботодавця. У звязку з чим сторони трудового договору не можуть бути визнані такими, рівноправними партнерами. Крім того, цивільні договори про працю можуть укладатися між юридичними особами, права та обовязки за цими договорами можуть передаватися іншим особам. У трудовому договорі однією зі сторін завжди виступає фізична особа, яка особистою працею виконує трудову функцію. У звязку з чим відсутнього працівника заміна спричиняє виникнення нових трудових відносин з особою, залученими до праці, що зобовязує роботодавця укласти з цією особою новий трудовий договір. При цьому може бути збережений і трудовий договір з працівником, замінений роботодавцем зважаючи на його тимчасової відсутності.

Перераховані обставини необхідно перевіряти при розгляді питання про оформлення трудових відносин цивільним договором про працю. Доведеність кожного з розглянутих обставин може служити підставою для висновку про виникнення трудових відносин, внаслідок чого роботодавець зобовязаний укласти з працівником письмовий трудовий договір. Наприклад, при встановленні факту виконання працівником трудової функції в роботодавця виникає обовязок укласти з працівником трудовий договір. У звязку із чим при вирішенні питання про виникнення трудових відносин правовий значення має кожна з розглянутих юридично значимих обставин.