Головна Трудове Зайнятість і працевлаштування Загальна характеристика законодавства про зайнятість населення

Загальна характеристика законодавства про зайнятість населення

Правову основу регламентації відносин, що виникають у сфері зайнятості та працевлаштування, ст складають. 34, 37 Конституції, що гарантують громадянинові вільне розпоряджання своїми здібностями до праці, включаючи вільне використання своїх здібностей та майна для підприємницької та іншої не забороненої законом економічної діяльності. Конституційним нормах повинні відповідати положення всіх нормативних правових актів, що регламентують відносини в області зайнятості і працевлаштування.

Слід мати на увазі, що і конституційні права в кореспондують обовязки конкретних осіб. Наприклад, права громадян на вільне розпорядження своїми здібностями при працевлаштуванні кореспондує обовязок державних органів надати сприяння в працевлаштуванні, а за відсутності можливості працевлаштувати громадянина на що підходить для нього роботі у державних органів служби зайнятості виникає обовязок з виплати йому відповідної допомоги. У свою чергу відмова громадянина від реалізації права на працевлаштування, наприклад, шляхом відмови від двох варіантів підходящої роботи, запропонованих органами служби зайнятості, не спричиняє виникнення кореспондуючий обовязків, зокрема на реєстрацію в якості безробітного. Отже, принцип вільного розпорядження своїми здібностями до праці не означає, що відмова від реалізації права на працевлаштування може стати основою для виникнення кореспондуючих даному праву обовязків, зокрема, з виплати заробітної плати роботодавцем або з реєстрації в якості безробітного в органах служби зайнятості.

У ч. 2 ст. 1 ТК РФ в предмет трудового права включені відносини з працевлаштування в даного роботодавця. Очевидно, що в сфері зайнятості та працевлаштування виникає безліч і інших стосунків, для регламентації яких існують норми права. До цих відносин норми трудового права можуть застосовуватися за аналогією. Наприклад, при затримці допомоги по безробіттю може ст бути застосована. 236 ТК РФ, що передбачає виплату відсотків за затримку заробітної плати. Крім того, що виникають у сфері зайнятості та працевлаштування відносини безпосередньо повязані з колишньої трудовою діяльністю працівника. Зокрема, при визначенні підходящої роботи для працівника враховуються його професійна діяльність, навички, що що неможливо зробити без застосування норм трудового права. У ряді випадків відносини по зайнятості та працевлаштуванню передують виникненню трудових відносин. Для регламентації відносин у сфері зайнятості та працевлаштування використовуються ті ж правові принципи, що й при регулюванні відносин, що входять в предмет трудового права.

У звязку з чим питання правової регламентації відносин у сфері зайнятості і працевлаштування включені в навчальний курс "Трудове право Росії". Як уже зазначалося, основу правою регламентації даних відносин становлять конституційних норм.

До відносин у сфері зайнятості та працевлаштування застосовні норми міжнародно -
правової регламентації. Приміром, у ст. 7 Міжнародного пакту про економічні соціальних
і культурні права, у ст. 23 Загальної декларації прав людини закріплено право на працю,
передбачає забезпечення членів суспільства роботою. Отже, реалізація права на
праця повязана з працевлаштуванням. До відносин в області зайнятості і працевлаштування можуть
бути застосовані наступні конвенції МОП: Конвенція

+122 № про політику в галузі зайнятості та працевлаштування, Конвенція № 29 про примусове або
обовязковому працю, Конвенція

№ 105 про скасування примусової праці, ця Конвенція № 111 про дискримінацію в галузі праці і занять, Конвенція № 142 про професійної орієнтації та професійної підготовки в галузі розвитку людських ресурсів, що Конвенція № 159 про професійної реабілітації та зайнятості інвалідів, Конвенцію № 149 про зайнятість і умови праці та життя сестринського персоналу, Конвенцію № 179 про найм і працевлаштування моряків. У Декларації про основні принципи та права в сфері праці дані принципи, які можна застосувати й при регламентації відносин, що виникають у сфері праці та занять. Поряд з конституційними нормами міжнародно приписи-правової регламентації складають основу правового регулювання відносин у сфері праці та зайнятості.

Спеціальним нормативним правовим актом, що регламентує відносини в області зайнятості і працевлаштування, є Закон РФ "Про зайнятість населення в Російській Федерації" від 19 квітня 1991 року з наступними змінами і доповненнями. Перший розділ

названого Закону присвячена загальних положень, в ній дано поняття "зайнятість", "безробітний", "відповідна робота" а також визначено основні напрями державної політики в галузі зайнятості та основні права органів державної влади та органів місцевого самоврядування. У другому розділі Закону, що розглядається перераховані основні права громадян у галузі зайнятості. У третьому розділі цього Закону визначено основні державні гарантії у сфері зайнятості. Четверта глава зазначеного Закону присвячена питанням регулювання та організації зайнятості населення. У пятому розділі названого Закону вміщено норми, що регламентують участь роботодавців у забезпеченні зайнятості населення. У шостому розділі цього Закону існують норми, присвячені соціальним гарантіям і компенсаціях, а також підготовки та перенавчання громадян. У сьому главу Закону включені дві норми про здійснення контролю за дотриманням законодавства про зайнятість порушення і відповідальності за його положень. Не можна не помітити, що питання здійснення контролю за дотриманням законодавства про зайнятість населення та притягнення до відповідальності за недотримання встановлених ним правил не мають достатньої правової регламентації. У звязку з чим порушення прав і свобод громадян у сфері зайнятості і працевлаштування часто проходить непомітно для правопорушників. Цей розділ потребує розробки норм, які можуть скласти основу правову контролю за дотриманням законодавства про зайнятість та притягнення до відповідальності за його порушення.

На федеральному рівні прийняті і підзаконні акти, направ-лені на регулювання відносин в області зайнятості і працевлаштування. Зокрема, постановою Уряду РФ № 458 від 22 квітня 1997 затверджено Порядок реєстрацію безробітних громадян, постановою Уряду РФ № 875 від 14 липня 1997 затверджено Положення про організацію громадських робіт.

У ст. 7 Закону РФ "Про зайнятість населення Російської Федерації в" передбачена можливість регламентації відносин у сфері зайнятості та працевлаштування на рівні законодавства субєктів Російської Федерації. Однак субєкти Російської Федерації не можуть обмежити права і свободи, гарантовані Конституцією РФ, международно-правовими актами, що а також федеральне законодавство. Наявність у законодавстві субєктів Російської Федерації умов, применшують права і свободи громадян у порівнянні з вищим за юридичною силою законодавством, дозволяє вимагати визнання нормативних правових актів субєктів Російської Федерації повністю або в частині нечинними чи недійсними. Отже, субєкти Російської Федерації за рахунок власних коштів можуть створювати більш пільговий у порівнянні з вищестоящим по юридичній силі законодавством правової режим для громадян у сфері зайнятості та працевлаштування.

У п. 3 ст. 7 Закону РФ "Про зайнятість населення в Російській Федерації" органам місцевої самоврядування надано право за рахунок наявних в їх розпорядженні коштів посилювати соціальну захищеність громадян, тобто надавати їм додаткові в порівнянні з федеральним і регіональним законодавством пільги та компенсації. Однак органи місцевого самоврядування не можуть скасувати пільги і компенсації, гарантовані федеральним і регіональним законодавства. Видання органами місцевого самоврядування актів, що обмежують права і свободи громадян у галузі зайнятості, які передбачені федеральним і регіональним законодавством, дозволяє вимагати їх визнання нечинними чи недійсними.