Головна Трудове Трудові відносини Відносини по професійній підготовці, перепідготовці та підвищенню кваліфікації

Відносини по професійній підготовці, перепідготовці та підвищенню кваліфікації

У ст. 1 ТК РФ відносини по професійній підготовці, перепідготовці та підвищенню кваліфікації безпосередньо в даного роботодавця включені в предмет трудового права. Дані відносини також є супутніми трудовим. Отже, працівник, що складається в трудових відносинах, може проходити підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації.

У свою чергу роботодавець зобовязаний надати працівникові можливість у відповідності до чинного законодавства пройти професійну підготовку, перепідготовку, підвищення кваліфікації. Посилання у ст. 1 ТК РФ на проходження професійної підготовки перепідготовки, підвищення кваліфікації безпосередньо у роботодавця не служить перепоною для того, щоб субєкти трудового відносини використовували для цієї мети спеціалізовані установи. Наприклад, у ряді галузей є інститути підвищення

кваліфікації, на навчання в яких направляє роботодавець із збереженням за працівником пільг та переваг, передбачені діючим законодавством.

У звязку з викладеним субєктами даних відносин слід визнати працедавця, що прийняв рішення про підвищення кваліфікації, перепідготовки чи професійної підготовки працівника, працівника, що проходить перераховані види професійного навчання, а також навчальний заклад, який має можливість проводити таке навчання.

Підставою виникнення відносин по професійній підготовці, перепідготовці та підвищенню кваліфікації є волевиявлення працівника і роботодавця на проходження даних видів навчання, а також органів й організацій, що виконують на підставі договору з роботодавцем функцію по професійній підготовці, перепідготовці та підвищенню кваліфікації працівника, що складається з роботодавцем у трудових відносинах. Отже, виникнення даних відносин залежить не лише від розсуду працівника і роботодавця, але і наявності у роботодавця можливість забезпечити проходження працівником професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації. Очевидно, що рішення про необхідність проходження перерахованих видів професійного навчання приймає роботодавець. Це правило закріплено в ч. 1 ст. +196 ТК РФ. Однак для направлення працівника для проходження даних видів навчання потрібно його згоду. Вираз такої згоди є правом, а не обовязком працівника. Тому виникнення розглядаються відносин залежить від розсуду роботодавця і працівника, що оформляється у письмовій формі. Після укладення відповідного договору працівник бере на себе обовязки пройти один з видів професійного навчання. У свою чергу роботодавець може вимагати виконання даного обовязку.

Працівник має право самостійно пройти професійну підготовку, перепідготовку чи підвищення кваліфікації. У цьому випадку в роботодавця виникає обовязок з надання працівникові компенсацій і гарантій, передбачених чинним законодавством. Однак в подібній ситуації відносин по підготовці, перепідготовці та підвищенню кваліфікації за участю роботодавця не виникає. Хоча в процесі такого навчання роботодавець може укласти з працівником угоду про надання йому після закінчення навчання роботи, що відповідає отриманим професійним навичкам. Після укладення такого договору виникають стосунки з підготовки працівника для праці у роботодавця, з яким він перебуває у трудових відносинах.

Громадянин, що шукає роботу, може пройти навчання по договору з роботодавцем, зобовязується надати йому робоче місце відповідно до отриманої кваліфікації. Таке навчання громадянин може пройти в навчальних закладах, зокрема і служби зайнятості. Подібні відносини слід віднести до числа що передують трудовим, тобто їх слід визнавати відносинами з працевлаштування у конкретного роботодавця, що уклав з особою, що шукають роботу, договір, що гарантує працевлаштування. Здійснення умов цього договору і є процесом працевлаштування у даного роботодавця. Адже умовою працевлаштування і є отримання громадянином відповідної професійної підготовки.

Підставою зміни стосунків по професійній підготовці, перепідготовці та підвищенню кваліфікації є волевиявлення роботодавця і працівника про зміну змісту навчання, перехід працівника за згодою роботодавця до іншого навчального закладу.

Підставами припинення розглядаються відносин є завершення навчання,
працівника відрахування з навчального закладу, припинення договору на навчання на підставах
чинного законодавства, надходження робітника на роботу відповідно до отриманих
в процесі навчання професійними навичками. Змістом розглянутих відносин,
як і інших, що складають предмет трудового права, є права та обовязки субєктів
цих відносин. Невиконання обовязків, що виникли після укладання угоди на навчання
між працівником і роботодавцем, може стати основою для застосування передбачені
законодавством заходів відповідальності.

Зокрема, працівник, що не виконав обовязки перед роботодавцем, може бути притягнутий до відповідальності у вигляді стягнення коштів, витрачених роботодавцем на його навчання. У свою чергу і працівник має право вимагати виконання роботодавцем своїх зобовязань по договору, наприклад, оплати повного курсу навчання, надання місця роботи відповідно до отриманої кваліфікації.