Головна Трудове Права профспілок у сфері праці Основні права профспілок, їх класифікація

Основні права профспілок, їх класифікація

З визначення профспілки випливає, що він створюється з метою захисту соціально-трудових прав та інтересів громадян. Реалізація цієї мети передбачає наявність в відповідних профспілок прав, що дозволяють забезпечити захист прав та інтересів громадян. З точки зору процесуальних особливостей реалізації прав профспілок можна виділити три групи повноважень, спрямованих на забезпечення захисту профспілками прав та інтересів громадян.

До першої групи слід включити права, покликані забезпечити організаційну самостійність профспілок при здійсненні своєї діяльності. Незалежність профспілок від державної влади і органів місцевого самоврядування, роботодавців та їх обєднань, вільне здійснення ними своєї діяльності по захисту прав та інтересів людини і громадянина проголошені в ч. 1 ст. 30 Конституції України, ст. 5, 11 Конвенції МОТ № 87 про свободу асоціації та захист права на організацію, ст. 2 Конвенції МОТ № 98 щодо застосування принципів права на організацію і на ведення колективних переговорів, ст. 5 ФЗ "Про професійні союзи, їх права та гарантії діяльності". Права на профспілок організаційну самостійність на перший погляд безпосередньо не повязані із захистом прав та свобод громадян. Однак залежність профспілки від органів державної влади, місцевої самоврядування, роботодавців може не дозволити їм захистити права і свободи громадян, якщо вони порушені зазначеними органами та організаціями. Тому права, покликані забезпечити організаційну самостійність профспілок, є фундаментом їхньої діяльності щодо захисту прав та свобод громадян. Не можна не помітити, що прав реалізація на організаційну самостійність профспілками має свої процесуальні особливості. Далеко не всі профспілки мають можливість використовувати існуючі способи захисту від незаконного втручання в їхню діяльність органів державного влади, місцевого самоврядування та роботодавців. Приміром, роботодавці найчастіше встановлюють для працівників, що відмовилися від членства у профспілці, додаткові пільги, відмовляються надавати профспілкам приміщення, засоби звязку для ведення статутної діяльності. У цьому випадку в профспілки можуть виникнути збитків, повязаних з необхідністю оренди приміщень, засобів звязку, неотриманням профспілкових внесків. Стягнути такі збитки з роботодавця профспілці не завжди вдається. Як вже зазначалося, не кожен профспілка має статус юридичної особи, що а лише профспілка, що пройшов повідомну реєстрацію. У свою чергу за правилами цивільного або арбітражного процесу має право стягнути збитки лише профспілка, який має права юридичної особи. Профспілки, які не пройшли повідомну реєстрацію, не мають можливості оформити заяву до арбітражного суду або суду загальної юрисдикції, а також повноваження представника профспілки, і вони не можуть отримати що стягуються на їх користь кошти. У звязку з викладеним профспілка, що не має статусу юридичної особи, має реалізовувати права на організаційну самостійність з особливих процесуальними правилами. Перш за все від імені такого профспілки повинні виступати його керівник та інші особи, наділені такими повноваженнями загальними зборами (конференцією) профспілки. Повноваження цих фізичних осіб підтверджуються протоколом загальних зборів (конференції). Надання такої протоколу тягне за собою виникнення у названих осіб, як загальних, так і спеціальних повноважень при участі в конфліктах з органами державної влади, місцевого самоврядування, роботодавцями. Зазначені органи та організації в судовому порядку має право оскаржити наявність в представників, зазначених у протоколі загальних зборів (конференції), всіх або окремих повноважень на виступ у процесі вирішення конфлікту від імені профспілки. При розгляді таких заяв

представники органів державної владі, місцевого чи самоврядування роботодавців повинні довести невідповідність викладених у протокол загальних зборів (конференції) профспілки відомостей дійсності. Наявність процесуальних порушення, що спричинили винесення профспілкою незаконного рішення про наділення повноваженнями своїх представників, є підставою для визнання представників профспілки, що не володіють повноваженнями, виступати від його імені. Після чого профспілка не може бути позбавлений можливості провести збори (конференцію) з метою усунення встановлених судом порушень. Очевидно, що профспілка не може бути визнаний організацією до тих пір, доки не будуть визначені представники, що володіють повноваженнями, виступати від його імені, забезпечуючи організаційну самостійність профспілки.

Профспілка не може відповідати своєму правовому поняттю, якщо вона не наділена правом громадян представництва, які є його членами. Організаційна самостійність профспілки немислима за відсутності спеціальних підстав виникнення у нього права на представництво своїх членів. Виникнення в профспілки права на представництво своїх членів, яке покликане забезпечити організаційну самостійність профспілки при здійсненні їх захисту, також має свої процесуальні особливості. У ст. 49 ГПК РФ дан приблизний перелік осіб, котрі можуть виступати як представники громадян. В цій нормі профспілки як можливий представника інтересів своїх членів не вказані. У ст. 51 ГПК РФ обмежене коло осіб, які виступають в якості представника. У ній також профспілки не фігурують. Отже, представництво профспілкою своїх членів не заборонено, що на правовому мові означає - дозволено. Тому профспілка на підставі довіреності може становити громадянина з обємом перерахованих в ній повноважень. У силу факту членства профсоюз може мати по відношенню до працівника лише загальними повноваження. Однак, здійснюючи представництво конкретного громадянина, профспілка не перестає залишатися самостійною громадською організацією, створеною для захисту прав та інтересів своїх членів, а не лише конкретного працівника. Тому і при представництві конкретного працівника профспілка може мати самостійну правову позицію, спрямовану як на захист акредитуючої громадянина, так і інших членів. Приміром, профспілку може без згоди працівника посилатися на обставини, що той відмовився надавати розголосу щоб уникнути конфлікту з роботодавцем. У звязку з викладеним профспілка на підставі факту членства право обгрунтувати самостійну правову позицію, яка повинна бути досліджена в якості самостійного докази. Тоді як відповідно до ст. 68 ГПК РФ пояснення представників інших не визнаються самостійним доказом. Таким чином, спеціальне підстава виникнення права на представництво - факт членства, породжує можливість викладу профспілкою власної позиції, яка є самостійним доказом. Інші представники такими правами не володіють.

Видача громадянином профспілці довіреності на представництво його інтересів також не позбавляє профспілка можливості висловити самостійну позицію, оскільки і в цьому випадку профспілка не лише захищає конкретного громадянина, але і виконує функцію щодо захисту прав та інтересів інших членів профспілки.

Як вже зазначалося, є особливості оформлення повноважень осіб, які виступають від імені профспілки, яка не є юридичною особою. У подібній ситуації громадянин може видати доручення на імя особи, яка профспілка уповноважив виступати від свого імені. Дана особа і буде уособлювати профспілка як представника працівника, що видав йому доручення. Причому і в цьому випадку думку особи, що виступає від імені профспілки, повинна розглядатися в якості самостійного докази.

Організаційна самостійність профспілки забезпечується і наявністю у нього права виступати в якості представника невизначеного кола осіб. Заява профспілкою вимог на захист невизначеного кола осіб спричиняє виникнення в нього загальних і спеціальних повноважень. Але при цьому конкретні громадяни, не позбавлені можливості вступити до розпочатий профспілкою процес на захист власних прав, якщо вони порушені застосуванням оспорюваного профспілкою нормативного правового акту. Однак і в цьому випадку пояснення профспілки буде виступатиме в якості самостійного докази.

Таким чином, організаційна самостійність профспілки складається із прав, що дозволяють профспілці здійснювати представництво власних інтересів незалежне, а також прав і свобод громадян та невизначеного кола осіб. Незалежність профспілки при реалізації зазначених видів представництва є основою для розгляду думки профспілки в якості самостійного докази.

У другу групу слід включити права, повязані з правотворчої діяльністю профспілок. Такі права реалізуються профспілкою при розробці та прийнятті нормативних правових актів у сфері праці. Профспілки та їх об `єднання беруть участь у правотворчої діяльності на різних рівнях: федеральному, регіональному й локальному. Сукупність

наявних у профспілок прав при участі в правотворчій діяльності перерахованих на рівнях різні. Є процесуальні особливості реалізації цих прав.

Окремі нормативні правові акти приймаються на федеральному рівні з урахуванням думки Російської тристоронній комісії з регулювання соціально-трудових відносин. У ч. 2 ст. 147 ТК РФ передбачено визначення переліку важких роботах, роботах із шкідливими і (або) небезпечними та іншими особливими умовами праці урядом РФ з урахуванням думки Російської тристоронньої комісії з регулювання соціально-трудових відносин. Нагадаємо, що в цій комісії в якості однієї зі сторін виступають представники загальноросійських профспілок. Відповідно до ч. 2 ст. 153 ТК РФ переліки професій творчих працівників з особливими умовами оплати праці у вихідні та неробочі святкові дні встановлюються Урядом РФ з урахуванням думки Російської тристоронньої комісії з регулювання соціально-трудових відносин. Обмеження при застосуванні праці жінок і гранично припустимі норми навантажень для женщин при підйомі та переміщенні важких речей вручну затверджуються у відповідності до ч. 3 ст. 253 ТК РФ у порядку, встановленому Урядом РФ з урахуванням думки Російської тристоронньої комісії з регулювання соціально-трудових стосунків. Перелік професій творчих працівників у віці до 18 років, які можуть залучатися до надурочних робіт і направлятися в службові відрядження, на підставі ст. 268 ТК РФ встановлюється Урядом РФ з урахуванням думки Російської тристоронньої комісії з регулювання соціально-трудових відносин. При розробці перерахованих нормативних правових актів профспілки має право висловити свою думку на засідання Російської тристоронньої комісії з регулювання соціально-трудових стосунків. Природно, таким правом володіють лише обєднання профспілок, представлені в даній комісії. Проте комісія складається не тільки з представників профспілки, але й представників Уряду РФ і об `єднань роботодавців. У звязку з чим думку боку профспілок може бути і не підтримано складом Російської тристоронньої комісії по регулюванню соціально-трудових відносин. Процесуальні особливості подібних ситуацій є відсутність у профспілки права доводити незалежного арбітра необгрунтованість думки комісії. Як видно, до компетенції Верховного Суду РФ слід віднести заяви членів Російської тристоронньої комісії з регулювання соціально-трудових стосунків про необгрунтованість висловленої цією комісією думки, що була підставою для прийняття нормативного правового акту. Подібні заяви можуть розглядатися і в процесі оскарження вказаних актів. У тому випадку, коли Уряд РФ вживає перераховані акти без урахування думки Російської тристоронньої комісії з регулювання соціально-трудових відносин, члени комісії, як представники організацій, що володіють повноваженнями по захисту прав і свобод невизначеного кола осіб, можуть оскаржити їх зміст до Верховного Суду РФ.

Окремі акти приймаються на федеральному рівні з урахуванням думки загальноросійських обєднань профспілок. Наприклад, відповідно до ч. 2 ст. 350 ТК РФ тривалість робочого часу за сумісництвом медичних робітників в сільській місцевості може збільшуватися за рішенням Уряду РФ з урахуванням думки відповідного загальноросійського професійної спілки (медичних працівників) та обєднання роботодавців. У ч. 3 ст. 412 ТК РФ передбачено визначення мінімуму необхідних робіт (послуг) федеральним органом виконавчої влади і відповідним загальноросійським профспілкою. Відмова від врахування думки профспілки, а також у першому випадку та обєднання роботодавців дає їм можливість оскаржити ухвалений всупереч їх волевиявленню акт до Верховного Суду РФ. При цьому орган, що прийняв акт, повинен довести його законність і обгрунтованість, а також дотримання процедури при його затвердження.

Професійні спілки виступають стороною, що приймаються на федеральному рівні угод, у зокрема Генеральної угоди, галузевих і фахових угод, прийнятих на даному рівні. При розробці цих актів профспілки має право вимагати включення до їх зміст пропонованих умов ними. Однак інші учасники угод можуть відхилити вимоги профспілки. Процедура перевірки обгрунтованості відмови від включення вимог профспілки в угоду в даний час відсутня. Хоча в ст. 5.30 КоАП РФ передбачена відповідальність роботодавця за необгрунтовану відмову від укладання угоди. Очевидно, що повинна існувати і процедура оцінки обгрунтованості або необгрунтованості заявлених профспілкою вимог незалежним арбітром. Відмова роботодавця від укладання угоди на федеральному рівні повинен бути оскаржені профспілкою у Верховний Суд РФ. Визнання даного відмови необгрунтованим служить підставою для обовязок роботодавців укласти угоду на запропонованих умовах профспілкою, а також для притягнення роботодавця до відповідальності за необгрунтовану відмову від укладання угоди.

У ч. 4 ст. 412 ТК РФ органам виконавчої влади субєктів Російської Федерації надано право згідно з федеральним законодавством розробляти і затверджувати регіональні переліки мінімуму необхідних робіт (послуг) при проведенні

страйку за погодженням з відповідними територіальними обєднаннями профспілок. Відсутність узгодженої позиції дозволяє профспілці оскаржити в суді субєкта Російської Федерації затверджений органами державної влади даного субєкта перелік цих робіт. При розгляді таких заяв органи державної влади субєктів РФ має довести законність і обгрунтованість затвердженого ним переліку робіт (послуг), а також дотримання процедури узгодження свого рішення з профспілкою.

На рівні субєктів РФ можуть створюватися регіональні комісії з регулювання соціально-трудових відносин, що а також полягати регіональні і територіальні угоди. При здійсненні представниками роботодавців незаконних або необгрунтованих дій, недотриманні процедури узгодження рішень з профспілками, вони можуть оскаржити такі дії і рішення відповідно в суді субєкта РФ або в районному (міському) суді. На цих рівнях судові органи також мають право давати оцінку обгрунтованості або необгрунтованості дій роботодавців щодо відмови від обліку вимог профспілок. Визнання рішень роботодавців необгрунтованими тягне винесення судової ухвали про обовязок роботодавця укласти угоду на запропонованих умовах профспілкою. Що вступило в законну силу рішення суду про необгрунтоване відмові від укладення угоди є підставою для притягнення до адміністративної відповідальності роботодавця. Процесуальні особливості розгляду справ про необгрунтовану відмову роботодавців від укладення угод є дослідження не лише правових, але і матеріальних причин відмови, оскільки дати оцінку обгрунтованості або необгрунтованості такої відмови неможливо без урахування матеріального становища роботодавця. Не можна не помітити, що організаційні та правотворчі повноваження профспілок, як правило, повязані зі здійсненням діяльності щодо захисту прав, свобод та інтересів невизначеного кола громадян. Сказане відноситься і до правотворческих повноважень, здійснюваних профспілкою на локальному рівні. Наприклад, відповідно до ч. 1 ст. 190 ТК РФ правила внутрішнього трудового розпорядку організації затверджуються роботодавцем з урахуванням думки працівників представницького органу. Представницьким органом працівників в організації є профспілка. Відмова від врахування думки профспілки при затвердженні правил внутрішнього трудового розпорядку організації дозволяє йому оскаржити їх вміст у відповідний районний (міський) суд. При розгляді заяви профспілки представники роботодавця зобовязані довести законність та обгрунтованість дій своїх, а також дотримання процедури затвердження правил внутрішнього трудового розпорядку.

На локальному рівні профспілки має право вимагати від роботодавця укладення колективного договору. У свою чергу представники роботодавця можуть відмовитися від укладення цієї угоди на запропонованих умовах профспілкою. І в подібних ситуаціях процедура перевірки обгрунтованості відмови роботодавця незалежним арбітром відсутній. Хоча профспілку може звернутися до відповідної районний (міський) суд із заявою про визнання рішення роботодавця від укладання колдоговору необгрунтованим. Задоволення вимог профспілки зобовязує роботодавця укласти колдоговір на пропонованих профспілкою умовах, також а може служити підставою для притягнення роботодавця до відповідальності на підставі ст. 5.30 КоАП РФ за необгрунтовану відмову від укладання колдоговору. Нами розглянуті основні правотворчі повноваження профспілок та особливості процесу їх реалізації.

До третьої групи слід включити правозастосовні повноваження профспілок. Здійснення цих прав передбачає діяльність профспілок у двох розглянутих напрямках: із захисту прав, свобод та інтересів невизначеного кола громадян та захисту прав, свобод конкретних осіб.

Здійснення профспілками повноважень на захист прав, свобод та інтересів невизначеного кола громадян відбувається під час оскарження нормативних правових актів. Профспілка може вимагати визнання нормативного правового акту нечинним або недійсним за матеріальним або процесуального підстав. Як матеріальних підстав профспілка може вказати на применшення прийнятим актом прав і свобод, гарантованих вищестоящим по юридичній силі законодавством. Процесуальним основою для оскарження акту може стати недотримання процедури його прийняття, наприклад перевищення повноважень особами, який видав акт, порушення процедури врахування думки профспілки при його виданні. У відповідності до ст. 372 ТК РФ роботодавець зобовязаний направляти проекти нормативних правових актів, прийняті з урахуванням думки профспілки, у відповідний профспілковий орган, який протягом пяти днів надсилає роботодавцю письмове мотивоване думку з приводу проекту. Проте роботодавець має право взяти акт всупереч думку профспілки. У цьому випадку профспілка може оскаржити цей акт в суд, державну інспекції праці та (або) починати процедуру колективного трудового спору. При розгляді вимог профспілки судом, державною інспекцією праці його письмову мотивовану думку з приводу оспорюваного акта розглядається в якості самостійного докази. У справу про

оскарження акту можуть вступити і працівники, по відношенню до яких застосовано акт оспорюваний. Таким чином, за чинним законодавством відмова від урахування думки профспілки не є безумовною підставою для визнання акту не чинним або недійсним. У звязку з чим під сумнівом стоїть і обовязковість процедури узгодження правового нормативного акта. Дійсно, правова оцінка думку профспілки може бути дана судом, державної інспекції праці і при розгляді скарги на нормативний-правовий акт, прийнятий без проходження процедури обліку думки профспілки. В даний час у ч. 4 ст. 8 ТК РФ вносяться зміни, відповідно до яких нормативні правові акти, прийняті з порушення встановленої ст. +372 ТК РФ процедури обліку думки профспілки, не можуть застосовуватися. Після внесення зазначених змін недотримання цієї процедури буде безумовним підставою для визнання нормативного правового акта недійсним, а його застосування повинно розглядатися як порушення трудового законодавства. У цьому випадку процедура врахування думки профспілки при прийнятті нормативних правових актів стає обовязковою.

Прийняття роботодавцем правозастосовних рішень повязано із здійсненням
профспілкою діяльності, як правило, на захист конкретних працівників. Відповідно до ч. 2 ст.
82 ТК РФ звільнення працівників, які є членами профспілок, за пп. 2 (скорочення
чисельності або штату працівників організації),

3 (невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі), 5 (кількаразового невиконання працівником без поважних причин обовязків трудових, якщо він має дисциплінарне стягнення) ст. 81 ТК РФ здійснюється з урахуванням думки виборного профспілкового органу. Процедура врахування думки профспілки прописана у ст. 373 ТК РФ. Дана стаття також дозволяє роботодавцю провести звільнення працівника всупереч вмотивованим думку профспілки. Після чого працівник, профспілка за згодою працівника можуть оскаржити дії роботодавця в державній інспекції праці й (або) у суді. Думка профспілки в цьому випадку розглядається в якості самостійного докази. Профспілка може брати участь і в застосуванні інших норм законодавства. Зокрема, він може вести облік робочого часу своїх членів, перевіряти додержання представниками роботодавця вимог чинного законодавства про працю при прийнятті правозастосовних рішень щодо членів профспілки, здійснювати інші загальні повноваження. Проте захистити конкретного працівника від неправомірних дій представників роботодавця профспілка має право лише за згодою працівника. Тому отримані профспілкою документи при здійсненні ним спільних повноважень можуть бути використані на захист прав конкретного працівника в якості самостійного докази лише у тому випадку, якщо безпосередньо працівник або профспілка за його згодою звернувся до державної інспекції праці та (або) суд. Отже, переважну більшість прав профспілок в області прийняття роботодавцями правозастосовних рішень реалізується за наявності волевиявлення працівника на усунення порушень трудового законодавства. У подібній ситуації працівник повинен скаржитися на свого працедавця. У свою чергу після подання такої скарги роботодавець вживає заходів щодо звільнення норовистого працівника. У звязку з чим захист профспілкою прав конкретного працівника закінчується втратою ним робочого місця. Сказане дає змогу зробити висновок про те, що діяльність профспілок по захисту прав конкретних працівників не ефективна, як видно, профспілка повинна мати право на представництво конкретного працівника в силу факту членства без письмового оформлення повноважень, у тому числі і без подачі скарги від імені працівника на роботодавця. Кошти, що стягуються на користь конкретного працівника, можуть надходити на рахунок профспілки з вказівкою на те, що вони можуть бути отримані ним у будь-який час. Даний підхід до захисту прав конкретного працівника дає йому змогу уникнути конфлікту з роботодавцем і втрати робочого місця. У свою чергу і профспілка отримує можливість вимагати усунення будь-якого порушення прав і свобод своїх членів.

Розглянуті організаційні нами, правотворчі, правозастосовні права профспілок покликані забезпечувати захист соціально-трудових прав та інтересів громадян.