Головна Трудове Джерела трудового права Міжнародно-правове регулювання праці

Міжнародно-правове регулювання праці

З точки зору формально надати юридичної сили на другому місці після Конституції РФ в числі джерел трудового права повинні знаходитися акти та окремі норми міжнародно-правової регламентації праці. У п. 5 постанови № 8 "Про деякі питання застосування судами Конституції України при здійсненні правосуддя" від 31 жовтня 1995 судам наказано керуватися нормами міжнародно-правової регламентації в тому випадку, коли законодавство Російської Федерації вступає з ними в протиріччя. Зокрема, в названому постанові суди націлені на безпосереднє застосування Загальної декларації прав людини, Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, Міжнародного пакту про економічні, соціальні та культурні права, а також інших норм міжнародно-правової регламентації. У перерахованих актах є норми, які можуть бути застосовані до регулювання відносин, що складають предмет

трудового права. Наприклад, до цих актах дано визначення права на працю, яке раптово зникло з нашого внутрішнього законодавства. У звязку з чим російські правопріменітелі повинні керуватися визначенням права на працю, даним у міжнародних актах.

З позиції формального вираження Загальна декларація прав людини, Міжнародний пакт про громадянські та політичні права, Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права належать до джерел трудового права. Тоді як матеріалізуватися в конкретні відносини, що входять в предмет трудового права, можуть лише окремі норми названих міжнародних актів.

У ст. 23 Загальної декларації прав людини закріплені право на працю, на вільний вибір місця роботи, на справедливі і сприятливі умови праці, право на рівну оплату за працю рівної цінності без будь-якої дискримінації, право на одержання справедливої і задовільної винагороди, право на створення професійних спілок і вступу до них. У частині, що встановлює більш пільговий режим праці в порівнянні з російським законодавством, ця норма повинна застосовуватися при регулюванні відносин у сфері праці.

У ст. 24 Загальної декларації прав людини закріплено право на відпочинок і дозвілля. Тому ця норма може бути застосована при реалізації працівниками права на відпочинок і дозвілля.

У ст. 25 Загальної декларації прав людини гарантується життєвий рівень, включаючи їжу, одяг, житло, медичний догляд, необхідний для його добробуту і членів його родини. Дана норма також застосовується при регулюванні трудових відносин.

У ст. 26 Загальної декларації прав людини гарантується право на отримання освіти, в тому числі і безкоштовного. Розглянута норма також застосовується при наданні пільг особам, що поєднує роботу з навчанням.

Безпосередньо при регулюванні відносин, що входять в предмет трудового права, може бути застосована і ст. 22 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, в якій проголошено право на свободу асоціацій, включаючи право створювати профспілки та вступати до них для захисту своїх інтересів. У правозастосовчій діяльності можуть бути використані і інші норми Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, що гарантують рівність прав і свобод, в тому числі і у сфері праці.

У ст. 6 Міжнародного пакту про економічні, соціальні та культурні права закріплено право на працю, що включає право кожної людини на отримання можливості заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Очевидно, що дана норма застосовується і в російській практиці, так як передбачає більш пільгові для працівників умови в порівнянні з внутрішнім законодавством.

У ст. 7 Міжнародного пакту про економічні, соціальні та культурні права закріплені право на справедливу винагороду і справедливу заробітну плату за працю рівної цінності, право на умови роботи, які відповідають вимогам безпеки та гігієни, право на однаковий для всіх просування на більш високі щаблі по роботі виключно на підставі трудового стажу і кваліфікації, право на відпочинок, дозвілля і розумне обмеження робочого часу. Дана норма також призначена для матеріалізації у відносини, що входять в предмет трудового права.

У ст. 8 Міжнародного пакту про економічні, соціальні та культурні права закріплено право на свободу обєднання та безперешкодне здійснення профспілками своєї діяльності по захисту прав і свобод у сфері праці. Зазначена норма також застосовується при регулюванні трудових відносин.

Нами перераховані основні норми Загальної декларації прав людини, Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, Міжнародного пакту про економічні, соціальні та культурні права, які можуть матеріально проявитися у відносинах, що входять в предмет трудового права. Однак російські правопріменітелі надзвичайно рідко застосовують норми перерахованих актів при регулюванні трудових відносин. У силу чого вони не проходять шлях від формального до матеріального вираз на конкретні відносини.

До числа джерел трудового права належать конвенції Міжнародної організації праці (МОП). В даний час на території Росії повинні застосовуватися 57 ратифікованих конвенцій МОП:

1.  &nbsp Конвенція № 10 про мінімальний вік допуску дітей на роботу в сільському господарстві;

2. Конвенція № 11 про право на асоціацію та обєднання в сільському господарстві;

3. Конвенція № 13 про застосування білила в малярському справі;

4. Конвенція № 14 про щотижневий відпочинок на промислових підприємствах;

5. Конвенція № 15 про мінімальний допуск підлітків на роботу як вантажників вугілля і
кочегарів на флоті;

6. Конвенція № 16 про обовязковий медичний огляд дітей і підлітків,
зайнятих на борту суден;

7. Конвенція № 23 про репатріацію моряків;

8. Конвенція № 27 про зазначення ваги важких вантажів, що перевозяться на суднах;

. Конвенція № 29 про примусове чи обовязкове працю;

10. Конвенція № 32 про захист від нещасних випадків трудящих, зайнятих на навантаженні і
розвантаження судів;

11. Конвенція № 45 про застосування праці жінок на підземних роботах в шахтах будь-якого виду;

12. Конвенція № 47 про скорочення робочого дня до сорока годин на тиждень;

13. Конвенція № 52 про щорічні оплачувані відпустки;

14. Конвенція № 58 про мінімальний вік прийому дітей на роботу в морі;

15. Конвенція № 59 про мінімальний вік прийому дітей на роботу в промисловість;

16. Конвенція № 60 про вік прийому дітей на непромислові роботи;

17. Конвенція № 69 про видачу судовим кухарям свідоцтв про кваліфікацію;

18. Конвенція № 73 про медичний огляд моряків;

19. Конвенція № 77 про медичний огляд дітей і підлітків з метою
зясування їх придатності до праці на промислових роботах;

20. Конвенція № 79 про обмеження нічної праці дітей і підлітків на непромислових
роботах;

21. Конвенція № 81 про інспекцію праці в промисловості і торгівлі та Протокол 1995 року до
Конвенції № 81 про інспекцію праці в промисловості і торгівлі;

22. Конвенція № 87 про свободу асоціації та захист права на організацію;

23. Конвенція № 90 про нічну працю підлітків у промисловості;

24. Конвенція № 92 про приміщення для екіпажів на борту суден;

25. Конвенція № 95 про охорону заробітної плати;

26. Конвенція № 98 про застосування принципів права на організацію і на ведення колективних
переговорів;

27. Конвенція № 100 про рівну винагороду чоловіків і жінок за працю рівної цінності;

28. Конвенція № 103 про охорону материнства;

29. Конвенція № 105 про скасування примусової праці;

30. Конвенція № 106 про щотижневий відпочинок в торгівлі та установах;

31. Конвенція № 108 про національні посвідчення особи моряка;

32. Конвенція № 111 про дискримінацію в галузі праці та занять;

33. Конвенція № 112 про мінімальний поверненні для прийняття на роботу рибалок;

34. Конвенція № 113 про медичний огляд рибалок;

35. Конвенція № 115 про захист трудящих від іонізуючої радіації;

36. Конвенція № 119 про постачання машин захисними пристроями;

37. Конвенція № 120 про гігієну в торгівлі та установах;

38. Конвенція № 122 про політику в галузі зайнятості;

39. Конвенція № 123 про мінімальний поверненні допуску на підземні роботи в шахтах і
рудниках;

40. Конвенція № 124 про медичний огляд молодих людей з метою
визначення їх придатності до праці на підземних роботах у шахтах і рудниках;

41. Конвенція № 126 про приміщення для екіпажу на борту риболовних суден;

42. Конвенція № 133 про приміщення для екіпажу на борту суден;

43. Конвенція № 134 про запобігання виробничих нещасних випадків серед моряків;

44. Конвенція № 138 про мінімальний поверненні для прийому на роботу;

45. Конвенція № 142 про професійної орієнтації та професійної підготовки в
галузі розвитку людських ресурсів;

46. Конвенція № 147 про мінімальні норми на торгових судах;

47. Конвенція № 148 про захист трудящих від професійного ризику, що викликається
забрудненням повітря, шумом і вібрацією на робочих місцях;

48. Конвенція № 149 про зайнятість і умови праці та життя сестринського персоналу;

49. Конвенція № 150 про регулювання питань праці: роль, функції та організація;

50. Конвенція № 155 про безпеку та гігієну умов праці та виробничого середовища;

51. Конвенція № 159 про професійної реабілітації та зайнятості інвалідів;

52. Конвенція № 160 про статистику праці;

53. Конвенція № 156 про трудящих із сімейними обовязками;

54. Конвенція № 116 про частковий перегляд конвенцій МОП;

55. Конвенція № 162 про охорону праці при використанні азбесту;

56. Конвенція № 179 про найм і працевлаштування моряків;

57. Конвенція № 78 про медичний огляд дітей і підлітків з метою
зясування їх придатності до праці на промислових роботах.

З точки зору формального вираження перелічені конвенції МОП є джерелами трудового права. Однак матеріалізація норм конвенцій у конкретні відносини може відбутися лише завдяки включенню у зміст внутрішнього законодавства. Таке

положення обумовлене тим, що з текстом ратифікованих конвенцій можуть ознайомитися далеко не всі правопріменітелі, вони до цього часу офіційно не опубліковані. При прийнятті федеральних законів про ратифікацію конвенцій МОП їх текст не наводиться, а робиться посилання на номер конвенції та її назву. Наприклад, у Федеральному законі "Про ратифікацію Конвенції 1986 про охорону праці при використанні азбесту (Конвенція № 162)" від 10 березня 2000 посилання зроблена лише на назву ратифікованої Конвенції. У звязку з викладеним норми конвенцій МОП не проходять шлях від формального до матеріального прояву в конкретних відносинах, що складають предмет трудового права. Хоча багато положень конвенцій МОП відтворені у трудовому законодавстві. Тому їх реалізація відбувається через включення в норми внутрішнього російського законодавства.

Джерелом трудового права є Декларація МОП про основоположні принципи і права у сфері праці від 18 червня 1998 року. У ній закріплені такі принципи регламентації відносин у сфері праці:

1) свобода обєднання та дієве визнання права на ведення колективних
переговорів;

2) скасування всіх форм примусової чи обовязкової праці;

3) дієва заборона дитячої праці;

4) недопущення дискримінації в галузі праці та занять.

З п. 2 Декларації МОП про основоположні принципи і права у сфері праці випливає, що держави - члени МОП, навіть якщо вони не ратифікували якісь конвенції МОП, що відображають позицію МОП в розвитку перерахованих принципів, зобовязані, виходячи з членства в МОП, втілювати в життя положення зазначених конвенцій. У звязку з чим і не ратифіковані конвенції МОП, прийняті в розвиток цих принципів, слід дотримуватись на території Російської Федерації, оскільки вона є членом МОП.

Таким чином, положення не ратифікованих конвенцій МОП повинні визнаватися джерелами трудового права України при доведеності наступних юридично значимих обставин:

- Закріплення в конвенції певного правила поведінки;

- Збігу даного правила поведінки з дією перерахованих основоположних
принципів у сфері праці.

Наприклад, у ст. 8 Конвенції № 173 про захист вимог працівників у випадку неплатоспроможності підприємця йдеться про надання вимогам трудящих про виплату заробітної плати більш високого пріоритету в порівнянні з іншими привілейованими вимогами в державі, зокрема по відношенню до вимог держави та системи соціального забезпечення. Дана норма Конвенції не допускає дискримінації трудящих, які не отримали заробітну плату, органами державної влади і системи соціального забезпечення. У наявності збіг цього правила з дією принципу неприпустимість дискримінації в галузі праці та занять. Отже, зазначена норма може бути застосована російським правопріменітелем як джерело права на підставі Декларації МОП про основоположні принципи і права у сфері праці.

З точки зору формального вираження при доведеності перерахованих юридично значимих обставин і не ратифіковані конвенції МОП можуть бути визнані джерелом трудового права. Хоча їх матеріалізація в конкретні відносини, що становлять предмет трудового права, навряд чи зможе відбутися. Такий висновок напрошується у звязку з тим, що вони офіційно не опубліковані. Тоді як ч. 3 ст. 15 Конституції РФ дозволяє застосовувати лише опубліковані акти, що стосуються прав, свобод і обовязків людини і громадянина. Тому російські законодавці можуть переключити свою увагу на публікацію міжнародних правових актів про працю, що діють на території Російської Федерації. До офіційного опублікування положення міжнародно-правових актів про працю є джерелами трудового права лише з точки зору формального вираження.

В даний час ведеться робота по ратифікації Європейської соціальної хартії. Після ратифікації та опублікування вона також стане джерелом трудового права з точки зору формального вираження. У конкретні відносини її норми можуть матеріалізуватися в частині, яка поліпшує становище працівників порівняно з чинним законодавством. Наприклад, безпосередньо при регулюванні трудових відносин може застосовуватися ст. 25 Європейської соціальної хартії, що пропонує ефективне здійснення права трудящих на захист їх законних інтересів у випадку неплатоспроможності роботодавця. У звязку з чим працівники повинні мати державні гарантії отримання у позачерговому порядку заборгованості по заробітній платі.