Головна Міжнародне Міжнародне гуманітарне право Нейтралітет в сухопутної війни

Нейтралітет в сухопутної війни

Основний обов'язок нейтральної держави полягає в утриманні від надання активної допомоги будь-якій з воюючих і в дотриманні єдиних стандартів у відносинах з ними.

Це положення не раз порушувалось. Будучи нейтральною державою в роки Другої світової війни, Швейцарія реально надавала фінансову допомогу Німеччини. Награбоване останньої золото переправлялося у швейцарські банки, що дозволяло фінансувати продовження війни. Вартість "нацистського золота" перевищувала 3 млрд. дол

Статус нейтральної держави визначено Гаазької конвенції 1907 р. відносно війни на суші і на морі. Відповідні положення стали звичайними нормами міжнародного гуманітарного права. Відносно повітряної війни аналогічні норми не були створені. Вона регулюється за аналогією з сухопутної і морської війною.

Нейтральна територія є недоторканною. Вона не може бути театром військових дій або об'єктом нападу, а також використовуватися в інших військових цілях. Заборонено транспортування за неї військ і військового постачання.

Нейтральне держава не зобов'язана припиняти торгівлю з воюючими сторонами, у тому числі й військовими матеріалами. У разі введення обмежень на торгівлю вони повинні однаково ставитися до всіх воюючих. Нейтральне держава не має права мати на своїй території вербувальні пункти воюючих сторін, але не зобов'язана забороняти своїм громадянам добровільно вступати в їхні збройні сили. Як відомо, на цій підставі значні контингенти добровольців, а також квазідобровольцев з різних країн, включаючи СРСР, брали участь у громадянській війні в Іспанії в кінці 1930-х рр.. на боці республіканського уряду.

У випадку полону громадян нейтральної держави, що брали участь у військових діях противника, вони не можуть розраховувати на такий же режим, як у інших полонених.

При необхідної самооборони військові дії нейтральної держави не розглядаються як ворожий акт. Перейшли кордон у пошуках притулку іноземні війська підлягають інтернування.