Дія режиму окупації в часі

Окупація починається з встановлення фактичного контролю над територією, зі створення окупаційної адміністрації. Однак навіть при короткочасному занятті території військами ворога вони зобов'язані дотримуватися відповідні правила окупації.

Окупаційний режим припиняється з моменту втрати фактичного контролю над територією. Якщо ж окупація зберігається і після припинення військових дій, то згідно з IV Гаазької конвенції відповідні норми гуманітарного права підлягають застосуванню протягом року після спільного припинення військових дій. Це положення було обгрунтовано змінено перший Додатковим протоколом 1977 р., що встановив, що міжнародне гуманітарне право має застосовуватися до припинення окупації. Думається, що дана зміна внесено з урахуванням досвіду багаторічної окупації Ізраїлем східного берега ріки Йордан.

Припинення окупації не ліквідує пов'язані з нею юридичні відносини. Особливо часто виникають питання, пов'язані з відшкодуванням заподіяної шкоди окупацією і кримінальної юстицією.

Після припинення іракської окупації в 1991 р. Кувейт пред'явив вимоги про відшкодування збитку. Для забезпечення цих вимог Рада Безпеки дозволив обмежений експорт іракської нафти, головним чином з метою задоволення індивідуальних претензій. Після визволення території Кувейту істотною проблемою з точки зору поваги прав людини стала масова позасудова розправа над членами палестинської громади, обвинуваченими в пособництві ворогу.