ООН

Генеральна Асамблея та Рада Безпеки можуть закликати спрощує держави використовувати будь-яке з мирних засобів вирішення спорів. Держава, яка не є членом ООН, може повідомити Генеральній Асамблеї або Раді Безпеки про будь-якій суперечці, в якому воно є стороною. Спостерігається тенденція до збільшення ролі Генеральної Асамблеї та Ради Безпеки в мирному вирішенні спорів. Манильска декларація про мирне вирішення міжнародних спорів 1982 наголошує превентивні функції ООН в цій галузі.

Рада Безпеки головну несе відповідальність за підтримку миру, і йому належить основна роль у вирішенні спорів у цій області. Відповідні повноваження викладені у гл. VI Статуту, яка дає Раді Безпеки право вимагати від сторін в суперечці вирішити його шляхом зазначених вище кошти. У їх числі - переговори, обстеження, посередництво, замирення, арбітражного суду, судовий розгляд, звернення до регіональних органів та ін

Рада Безпеки може розслідувати будь-яку суперечку чи ситуацію, яка здатна привести до тертя або викликати спір, для визначення того, чи не може їх продовження загрожувати миру. Будь-який член ООН має право повідомити Раді Безпеки про такому спорі або ситуації. У всіх цих випадках резолюції Ради Безпеки носять характер рекомендацій. За взаємною згодою сторін будь-який спір може бути переданий на розгляд Ради Безпеки, що в такому випадку робить рекомендації. У суперечці Мальти і Лівії про розмежування континентального шельфу Рада Безпеки в 1980 р. рекомендував звернутися до Міжнародного суду, що й було зроблено.

Генеральна Асамблея має право обговорювати будь-яке питання в межах Статуту, включаючи спори, і приймати відповідні резолюції. Вона може рекомендувати заходи щодо мирного врегулювання будь-якій ситуації, здатної завдати шкоди дружнім відносинам держав. Генеральна Асамблея активно використовує своє право звертати увагу Ради Безпеки на ситуації, що загрожують світу. Прийнята в 1991 р. Декларація щодо встановлення фактів спрямована на посилення ролі Генеральної Асамблеї у встановленні фактичної сторони спору або ситуації з метою запобігання їх розвитку.

Секретаріат здійснює функції з мирного врегулювання переважно через Генерального секретаря. Він брав участь у врегулюванні на Близькому Сході, Кіпрі, в Афганістані, у вирішенні проблеми Намібії та ін В одному з випадках він діяв сам, в інших звертався до допомоги держав. У 1965 р., коли спалахнув конфлікт в Домініканській Республіці, він звернувся до США з проханням надати добрі послуги. У Декларації про запобігання й усунення спорів 1988 передбачається підвищення ролі Генерального секретаря в цій галузі.

Спеціалізовані установи ООН в своїх установчих актах містять постанови про порядок вирішення спорів, що стосуються застосування або тлумачення цих актів. Суперечка, не вирішений шляхом переговорів, передається головному органу організації. Якщо і це не дає результату, спір передається на розгляд суду або арбітражу. Показово, що не було випадку, щоб головний орган не вирішив спір. У його розпорядженні серйозні важелі впливу на членів.

У спеціальних галузях співробітництва міжнародні органи мають більш широкими повноваженнями при вирішенні спорів, ніж у політичній сфері. Одна з найстаріших організацій - Міжнародна організація праці вирішує спори в такий спосіб. Кожен член, якщо він не задоволений тим, як інший член виконує будь-яку конвенцію МОП, може подати скаргу до Міжнародного бюро праці (секретаріат). Адміністративна рада також може це зробити за власною ініціативою або за скаргою одного з членів.

У разі потреби скарга передається слідчої комісії, яка представляє доповідь Адміністративного раді. Доповідь містить рекомендації щодо вирішення питань, поставлених скаргою. Якщо доповідь не приймається сторонами в суперечці, то будь-яка з них може передати його на розгляд Міжнародного суду. Якщо член протягом певного часу не виконує рекомендації комісії або рішення Міжнародного суду, то Адміністративна рада може рекомендувати конференції членів такі дії, які він вважає доцільними, з тим щоб забезпечити виконання зазначених актів.