Вирішення спорів

Вирішення спорів має першорядне значення для міжнародних зв'язків економічних. Від цього залежить рівень дотримання умов контрактів, підтримка порядку, повага прав учасників. При цьому мова часто йде про долю майна величезної вартості. Значення підкреслюється проблеми і в політичних міжнародних актах. У Заключному акті НБСЄ 1975 р. говориться, що швидке і справедливе вирішення міжнародних комерційних суперечок сприяє розширенню та полегшенню торговельного та економічного співробітництва і що найбільш підходящим для цього інструментом є арбітраж. Значення цих положень зазначалося і в наступних акти ОБСЄ.

Економічні спори між суб'єктами міжнародного права розв'язуються в тому ж порядку, що й інші суперечки (див. гл. XI). Спори фізичних і юридичних осіб відносяться до національної юрисдикцiї. Однак, як показав досвід, національні суди виявилися не в стані вирішити задачу належним чином. Судді професіонально не підготовлені до розв'язання складних питань МЕП, та й часто виявляються національно обмеженими, небеспрістрастнимі. Нерідко така практика викликала міжнародні ускладнення. Досить згадати про практику американських суден, що намагалися поширити свою юрисдикцію за межі, встановлені міжнародним правом.

Тому в державах створюються спеціалізовані органи - міжнародні комерційні арбітражі. Міжнародними вони є в тому сенсі, що розв'язують комерційні суперечки міжнародної характеру між приватними особами. Засновується ж вони в порядку, установленому національним правом, і керуються ним у своїй діяльності.

Деякі міжнародні комерційні арбітражі стали високоавторитетна центрами розгляду міжнародних комерційних спорів. До них відносяться Арбітражний суд Міжнародної торгової палати (Парижа), Лондонський міжнародний третейський суду, арбітражна Американська асоціація (Нью-Йорк), Арбітражного інституту Стокгольмської торговельної палати та ін У Росії це Міжнародний комерційний арбітражний суд і Морська арбітражна комісія при Торговельно-промисловій палаті РФ.

В останні десятиліття був прийнятий цілий ряд універсальних і регіональних актів, що відносяться до вирішення комерційних спорів. Знаменно, що за останні роки до цих актів приєдналося велику кількість держав, тобто зростає розуміння того, що без належного механізму вирішення спорів неможливо розвивати економічні зв'язку.

Функції міжнародного економічного права у сфері вирішення міжнародних комерційних спорів полягають у наступному:

- Уніфікація процесуальних норм метою забезпечення однаковості у процедурі розгляду міжнародних комерційних спорів у арбітражах різних держав;

- Міжнародно-створення правової основи для визнання та примусового виконання рішень арбітражу однієї держави на території інших;

- Створення спеціалізованих міжнародних центрів з розгляду комерційних спорів.

Посилення ролі арбітражу з одного боку, і істотні відмінності в національному праві держав щодо цього інституту - з іншого, спонукали держави вжити низку міжнародних актів, спрямованих на уніфікацію арбітражного процесуального права. В основному вони було підготовлено в рамках ООН. Під егідою Економічної комісії ООН для Європи було розроблено й прийнято (Женева, 1961 р.) Європейська конвенція про зовнішньоторговельний арбітражі (далі - Конвенція про зовнішньоторговельний арбітраж) (Росія бере участь). Конвенція вийшла за регіональні рамки в результаті приєднання неєвропейських держав. Конвенція про зовнішньоторговельний арбітраж містить правила щодо арбітражу формування, арбітражного процесу, прийнявши відповідне рішення, умов та наслідків визнання рішення недійсним та ін Ця Конвенція застосовується як до постійним арбітражу, так і до арбітражу ad hoc (разовий арбітраж, який створюється для розгляду конкретної суперечки).

У уніфікації арбітражного процесуального права важлива роль належить Типовому закону щодо міжнародного комерційного арбітражу. Він був підготовлений ЮНСІТРАЛ, схвалений Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН у 1985 р. і рекомендований державам як модель національного закону. Багато країн прийняли відповідні закони. Відповідає Типовому закону і Закон УКРАЇНИ від 7 липня 1993 N 5338-1 "Про міжнародний комерційний арбітраж".

У міжнародній комерційній практиці досить часто застосовуються арбітражні регламенти, розроблені в рамках ООН. До них належать Арбітражного регламенту Економічної комісії ООН для Європи 1966 р., Правила міжнародного комерційного арбітражу Економічної комісії ООН для Азії і Далекого Сходу 1966 року та найбільш популярний Арбітражного регламенту ЮНСІТРАЛ 1976 Кожен регламент являє собою звід уніфікованих правил, що застосовуються, якщо сторони обумовили це в торговому чи іншому контракті або уклали спеціальну угоду про це.

З-поміж регіональних конвенцій такого роду можна згадати Московську конвенцію про дозвіл арбітражним шляхом цивільно-правових спорів, що випливають з відносин економічного і науково-технічного співробітництва 1972 року (укладена в рамках Ради економічної взаємодопомоги і зберігає свою силу). Інший приклад - Міжамериканська конвенція про міжнародний комерційний арбітраж 1975

Особливо складна і важлива проблема примусового виконання рішення іноземного арбітражу в разі ухилення однією із сторін від його виконання. Вирішується вона за допомогою міжнародного права. Цьому присвячена Конвенцію про визнання і приведення у виконання рішень іноземних арбітражних, прийнята на конференції ООН в Нью-Йорку в 1958 р. (далі - Нью-Йоркська конвенція). Про її значення свідчить вже сам факт участі приблизно 90 країн, включаючи Росії. У силу зробленої застереження Росія застосовує Конвенцію у відношенні арбітражних рішень, винесених у державах, що не є її учасниками, тільки на умовах взаємності. Нью-Йоркська конвенція зобов'язує сторони визнавати і виконувати іноземні арбітражні рішення так само, як і рішення власних арбітражів.

На регіональному рівні найбільш розвинений механізм вирішення суперечок був створений в рамках Європейських співтовариств. У його основі лежить Брюссельська конвенція про юрисдикції та виконанні рішень у цивільних і комерційних справах 1968

У рамках СНД в 1992 р. було підписано Угоду про порядок розгляду спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності. Воно вирішує комплекс питань, пов'язаних з розглядом будь-яких господарських суперечок не тільки в арбітражі, але й у суді, включаючи спори за участю держав та їх органів. Угода містить норми про взаємне визнання та виконання рішень судових, арбітражних органів, що а також вичерпний перелік підстав, за наявності яких у виконанні може бути відмовлено (ст. ст. 7 - 9).

У 1992 р. було прийнято Угоду про статус Економічного суду СНД, до якого прикладено Положення про Суді. До юрисдикції цього Суду віднесені лише міждержавні економічні суперечки. Поки Суду ніяк себе не виявив.

Важливим напрямком співробітництва держав у розглянутій області, як вже зазначалося, є створення спеціалізованих міжнародних центрів для вирішення певних видів комерційних спорів, що становлять особливий інтерес для розвитку міжнародних економічних відносин. На основі Вашингтонської конвенції про вирішення інвестиційних спорів між державами і іноземними особами 1965 р. був заснований Міжнародний центр з врегулювання інвестиційних спорів. Конвенція була розроблено під егідою Міжнародного банку реконструкції та розвитку, і Центр діє при ньому. У Конвенції бере участь більше ста держав. Росія її підписала, але ще не ратифікувала. Юрисдикція Центру поширюється на будь-який інвестиційний спір між державою-учасницею та приватним інвестором іншого держави-учасника.

Розвинений механізм вирішення спорів створено при Світовій організації торгівлі (СОТ).