Право сталого розвитку

Концепція права сталого розвитку пов'язана з нових економічних порядком. Її головний зміст полягає в тому, що для вирішення поставлених перед міжнародною спільнотою проблем необхідно забезпечити сталий соціальний і економічний розвиток перш за все країн третього світу. Це необхідно для економічної і політичної стабільності, забезпечення прав людини, що для захисту навколишнього середовища і т.д.

Відповідно до концепції кожна держава, яка здійснює власну політику відповідно з правом на розвиток, має право розраховувати на допомогу з боку міжнародної спільноти. Деякі юристи вважають це право принципу міжнародного права (С. Гоудхурі, Індія).

Кожне держава несе відповідальність за зовнішні результати її економічної політики й тому має утримуватися від заходів, що завдають істотної шкоди іншим державам, особливо країнам, що розвиваються.

Концепція права на розвиток знайшла втілення у багатьох резолюціях Генеральної Асамблеї ООН і актах міжнародних організацій. На кожному засіданні Генеральної Асамблеї значна частина резолюцій з економічних питань так чи інакше пов'язаний з правом на розвиток. Право на розвиток знайшло відображення й у актах СНД.

Право на розвиток не висуває якихось особливих принципів і норм. Швидше воно втілює новий підхід міжнародного співтовариства, у відповідно до якого існуючі принципи і норми повинні здійснюватися з урахуванням спільних інтересів держав. На перший план висувається завдання стабільного розвитку міжнародної спільноти у цілому, яке неможливе без розвитку кожної країни. Концепція відображає подальшу глобалізацію спільноти та інтересів його членів інтернаціоналізацію.