Охорона повітряного середовища

Повітряне середовище, як вже зазначалося, є загальним надбанням людства. Незважаючи на це, її охорона недостатньо відображена в МПОС. Питання вирішується в основному на двосторонньому та регіональному рівнях. Значним кроком у цій галузі є підготовлена в рамках ОБСЄ Конвенція про транскордонне забруднення повітря на великі відстані 1979 р., згодом доповнена рядом протоколів. Особливу увагу приділено скорочення викидів сірки в атмосферу, що породжують кислотні дощі, які переносяться на великі відстані і завдають шкоди всьому живому.

Важливим напрямом у захисті природи є співробітництво у протидії наростання парникового ефекту, тобто глобального потепління в результаті насичення атмосфери двоокисом вуглецю, основним джерелом якої є автотранспорт. Наслідки цього ефекту можуть виявитися катастрофічними вже в найближчі десятиліття. З одного боку, з'являться нові великі пустелі, а з іншого - підйом рівня моря призведе до затоплення великих освоєних людиною просторів.

У 1992 р. було прийнято Рамкову конвенцію ООН про зміну клімату. Вона визначила загальні положення та основні напрямки співпраці. Встановлена загальна відповідальність держав, але при цьому повинні враховуватися відмінності в їх економічний потенціал. Особливу увагу слід проявляти до інтересів країн, що розвиваються, які найбільш уразливі щодо негативних змін клімату і разом з тим мають у своєму розпорядженні найменшими можливостями протидії цьому.