Генеральна Асамблея

Генеральна Асамблея - найбільш представницький органу ООН, у ньому представлені всі держави члени-. Вона володіє генеральної компетенцією в межах Статуту ООН. Широта компетенції Асамблеї проявляється передусім у праві обговорювати будь-які питання чи справи у межах Статуту. Крім того, вона може обговорюватимуть питання, які стосуються повноважень будь-якого органу ООН. Виняток становлять випадки, коли Ради Безпеки виконує свої функції щодо якоїсь суперечки або ситуації (ст. 12).

Асамблея здійснює контроль за діяльністю інших органів, розглядаючи їх щорічні і спеціальні доповіді (ст. 15). В результаті розгляду вона дає рекомендації як членам Організації, так і її органів, включаючи Раду Безпеки (ст. 10). Для всіх органів ООН, крім Ради Безпеки та Міжнародного суду, такі рекомендації є обов'язкові. Так, у ст. 66 Статуту говориться, що ЕКОСОР здійснює функції, які входять в його компетенцію у зв'язку із виконанням рекомендацій Асамблеї.

Крім визначення загальної компетенції Асамблеї Статут конкретно вказує найбільш важливі напрями її діяльності. Асамблея правомочна розглядати загальні принципи співробітництва у справі підтримання світу, включаючи принципи роззброювання, і робити відповідні рекомендації членам та Раді Безпеки. Асамблея може питання обговорювати будь-які пов'язані з підтримці світу, поставлені перед нею не тільки членами або Радою Безпеки, але і державами-нечленами.

Асамблея може рекомендувати заходи мирного залагодження будь-якій ситуації, яка могла б порушити загальне благополуччя або дружні відносини між державами. Сюди віднесено й ситуації, що виникають внаслідок порушення положень Статуту, викладають цілі та принципами ООН. Тим самим підтверджується високе положення цілей і принципів у системи норм.

Зі сказаного видно, наскільки широка компетенція Асамблеї у області мирного врегулювання. Вона охоплює не тільки ситуації, що загрожують світові, але й широке коло ситуацій іншого роду, зрозуміло, за винятком тих, що розглядаються Радою Безпеки.

До основних функцій Асамблеї віднесено також сприяння міжнародному співробітництву в політичній галузі і заохочення прогресивного розвитку міжнародного права та його кодифікації. Показово, що турбота про розбудову міжнародного права знаходиться в одному ряду з сприянням політичного співробітництва.

За участю Асамблеї було прийнято понад 300 угод з найважливіших питань, включаючи права людини, нерозповсюдження ядерного зброї, використання морського дна й космічного простору. Важливою функцією є сприяння співробітництву в галузі економічного і соціального життя, культурою, освітою, охорони здоров'я та прав людини.

Серед інших органів Асамблею виділяють і її повноваження в галузі фінансів. Вона затверджує бюджет Організації та визначає суми внесків її членів. Нею затверджуються укладаються ЕКОСОР від імені ООН угоди зі спеціалізованими установами. Асамблея може запитувати консультативні висновки у Міжнародного суду, а також дозволяє робити такі запити інших органів ООН та її спеціалізованим установам.

Рішення, що приймаються Асамблеєю рішення оформляються у вигляді резолюцій. Найбільш значні з них іменуються деклараціями. Згідно зі Статутом ООН всі вони носять характер рекомендацій. Було б, однак, неправильно вважати, ніби такі резолюції є лише побажаннями. Вони мають морально-політичною силою, і державам непросто їх ігнорувати. Крім того, дотримання зобов'язань за Статутом передбачає і шанобливе ставлення до прийнятих Асамблеєю резолюцій.

Суттєвого значення мають повноваження Асамблеї в області формування органів ООН. Вона обирає +10 непостійних членів Ради Безпеки, всіх членів ЕКОСОР. Вона засновує допоміжних органів, число яких перевищило 200. Нарешті, процес прийняття поправок до Статуту починається з їх схвалення Асамблеєю.

Низка повноважень Асамблея здійснює спільно з Радою Безпеки. За рекомендацією останнього вона виносить постанови про прийом у члени, про призупинення і припинення членства. Генеральна Асамблея і Рада Безпеки спільно обирають членів Міжнародного суду.