Головна

Функції міжнародних організацій 2

Суть того, що відбувається в міжнародній організації процесу загалом та ж, що і в будь-якому політичному представницькому органі. Вона полягає у виявленні та узгодженні інтересів членів, вироблення на цій основі спільної позиції, спільної волі, визначенні відповідних завдань, а також методів і засобів їх вирішення. Специфіка визначається тим, що членами організації є суверенні держави. Це обумовлює специфіку функцій і механізму їх реалізацію.

Основні фази діяльності організації складаються в обговоренні, прийнятті рішення та контроль за його виконанням. Спеціально вивчав функції міжнародних організацій польський професор В. Моравецкій визначає три основних види функцій міжнародної організації: регулюючі, контрольні, оперативні. Будемо дотримуватися цієї класифікації.

Регулююча функція є сьогодні найважливішою. Вона полягає у прийнятті рішень, що визначають цілі, принципи, правила поведінки держав-членів. Такої роду рішення мають лише морально-політичну обов'язковою силою. Проте їх вплив на міждержавні відносини і на міжнародне право не можна недооцінювати. Будь-якій державі важко протистояти рішенням міжнародної організації.

Резолюції організації безпосередньо не міжнародно створюють-правових норм, але роблять серйозний вплив як на правотворчий, так і на правозастосовний процес. Багато принципи і норми міжнародного права були вперше сформульовані в резолюціях. Досить згадати роль резолюції Генеральної Асамблеї ООН в утвердженні основних принципів міжнародного права і в розкритті їх змісту. У спеціальних областях співробітництва (фінанси, связь, транспорт тощо) норми міжнародного права створювалися головним чином за допомогою організацій.

Резолюція належить важлива функція актуалізації-міжнародно правових норм шляхом їх підтвердження, конкретизацію стосовно до реальностей міжнародного життя. Застосовуючи норми до конкретних ситуаціям, організації розкривають їх зміст. Не тільки в резолюціях, але й у ході дискусій з'ясовуються необхідні зміни в праві.

Досить істотні функції і легітимації делегітимації. Перша полягає у підтвердженні значення норми, що посилює її ефективність. Друга - у визнанні норми не відповідає вимогам життя. Досить вказати на резолюції ООН, що здійснили делегітимації цілого комплексу і звичайних договірних норм, що лежали в основі колоніальної системи.

Контрольні функції полягають у здійсненні контролю за відповідністю поведінки держав нормам міжнародного права, а також резолюцій. З цією метою організації має право збирати та аналізувати інформацію відповідну, обговорювати її і висловлювати свою думку в резолюціях. У багатьох випадках держави зобов'язані регулярно надавати доповіді про виконання ними норм міжнародного права та актів організації у відповідній галузі.

Особливо розвинена ця система в галузі прав людини. Міжнародний пакт про громадянські і політичні права 1966 р. зобов'язує учасників представляти звіти про виконання ними положень Пакту Комітету з прав людини. За результатами обговорення Комітет представляє доповідь Економічній і Соціальній Раді ООН. У метою контролю на місця направляються спостережні місії організацій.

У практиці ООН набули поширення спостережні місії за дотриманням умов мирної врегулювання. Місія ООН контролювала процес ліквідації засобів масового ураження в Іраку та доповіла про це Раду Безпеки ООН. Серйозні заходи контролю, включаючи інспекцію, передбачені Статутом Міжнародного агентства з атомної енергетики (МАГАТЕ).

Оперативні функції полягають у досягненні цілей власними засобами організації. У переважній більшості випадків організація діє на реальність через суверенні держави члени-. Водночас поступово зростає роль і безпосередньої діяльності. Організації мають економічну, науково-технічну й іншу допомогу, надають консультаційні послуги. Значний розвиток отримали операції ООН з підтримання миру.