Многогражданство

У силу відмінностей між національними законами про громадянство людей вже при народження може набути громадянство двох і більше держав. Дитина, що народився у громадян Росії на території США, набуває громадянство обох держав. Громадянство Росії набувається відповідно до принципу права крові, а громадянство США в даному випадку - згідно з принципом "права грунту. Друге і третє громадянство може бути отримано і шляхом натуралізації. Особи з подвійним громадянством іменуються біпатридами.

Загальновизнана норма, згідно з якою особа, яка має громадянство кількох держав, розглядається кожним з цих держав як володіє тільки його громадянством (ст. 3 Гаазької Конвенції про деякі питання, що відносяться до колізії законів про громадянство 1930 р.).

Яке перебуває на території третьої держави, тобто держави, громадянином якої вона не є, особа, що володіє декількома громадянства, вважається таким, що має тільки одне з них. Третє держава керується правилом ефективного громадянства, відповідно до якого приймається до уваги громадянство тієї держави, в якому особа проживає постійно. Якщо це важко встановити, то визнається громадянства держави, з якою особа фактично найбільш пов'язано (ст. 5 тієї ж Конвенції).

Наведені положення є загальновизнаними нормами. Вони не раз підтверджувалися в рішеннях міжнародних судів, наприклад, у рішенні Міжнародного Суду ООН 1955 р. по справі Ноттебома.

Для біпатридів особливе значення має рішення проблеми військової обов'язки. Цій присвячений Гаазький протокол про військовий обов'язок у деяких випадках подвійного громадянства 1930 Відповідні становища є і в Європейській конвенції про скорочення випадків многогражданства військовий обов'язок і 1963 Військова служба є обов'язковою для проходження тільки в державі звичайного помешкання або ефективної зв'язки.

Як бачимо, загальна міжнародне право негативно ставиться многогражданству до, оскільки воно ускладнює правовідносини між державами. Таке відношення в загальному виправдано. Разом з тим існують випадки, є коли многогражданство засобом вирішення питань, які мають істотне значення для прав людини, тому законодавство ряду держав, наприклад, ФРН та Ізраїлю, визнає допустимість многогражданства.

Після розпаду СРСР перед Росією стала проблема захисту росіян мільйонів, що опинилися за її межами. Одним із засобів досягнення цілі було обране двугражданство, що знайшло відображення й у Конституції РФ. Передбачено, що громадянин РФ "може мати іноземної держави громадянство (подвійне громадянство) відповідно до федерального закону або міжнародним договором Російської Федерації" (ч. 1 ст. 62). Наявність іноземного громадянства не позначається на правах і обов'язках громадянина РФ. Інша може бути передбачено законом або міжнародним договору (ч. 2 ст. 62, п. 1 ст. 6 Закону про громадянство РФ). Як приклад можна вказати Угода про врегулювання питань подвійного громадянства з Туркменістаном 1993. Припускаючи стан двугражданства, законодавство Росії розглядає її як виняткове явище. Закон про громадянство в якості однієї з умов набуття громадянства РФ вказує звернення до повноважний орган іноземної держави з заявою про відмову від наявного в особи іншого громадянства. Разом з тим передбачається, що "відмову від громадянства іншої не потрібно, якщо це передбачено міжнародним договором Російської Федерації або справжнім Федеральним законом або якщо відмова від іншого громадянства неможливий в силу не залежних від особи причин" (подп. "г" ч. 1 ст . 13). Однією з таких причин може бути та обставина, що законодавство відповідного держави не допускає відмови від його громадянства.