Міжнародне визнання

Держави є досить стійкими утвореннями. Проте і в їх долі бувають зміни. Утворюються нові держави. Найбільш масовий випадок - освіта десятків нових незалежних держав внаслідок розпаду колоніальної системи. В інших випадках відбувається розпад держав та утворення на їх території нових держав. Найновіші приклади - СРСР і Югославія. У зв'язку з цим виникає питання про становище нових держав і про реакцію міжнародної спільноти на їх виникнення. Важлива роль тут належить інституту міжнародного визнання.

По темі цього інституту є багата література. У вітчизняній науці він був грунтовно досліджено професором Казанського університету Д.І. Фельдманом. Незважаючи на все те, і нині доктрина далекою від єдності. Пояснюється це перш за все тим, що даний інститут особливо тісно пов'язаний з політикою, а також тим, що зі змінами в міжнародній системі змінюється його зміст. Тому навряд чи можна дивуватися тому, що спроба Комісії міжнародного права ООН кодифікувати що відносяться до інституту норми так нічим і не завершилася. Вирішальну роль у регулюванні визнання грають основні принципи міжнародного права, та практика держав і міжнародних організацій.

Слід враховувати, що визнання має широке розповсюдження у міжнародно-правових відносинах. Згадаймо, що воно створює норми звичаєвого права. Держави визнають юридичні факти і ситуації, дії. У значному числі випадків зізнання є мовчазною. Таке положення полегшує юридичне оформлення міждержавних відносин, у яких правотворчість вирізняється складністю. В разі невизнання правових наслідків поведінки чи ситуації держава повинна заявити протест.

Серед усіх видів визнання особливе значення має визнання держав та урядів.