Принцип мирного вирішення спорів

Принцип мирного вирішення спорів закріплений Статутом ООН (ст. 2.3) і всіма міжнародними актами, викладаються принципи міжнародного права. Йому присвячено низку резолюцій Генеральної Асамблеї ООН, серед яких особливо значна містить Манільської декларацію про мирне вирішення міжнародних спорів 1982

Декларація про принципи міжнародного права 1970 містить наступну загальне формулювання принципу: "Кожна держава вирішує свої міжнародні спори з іншими державами мирними засобами таким чином, щоб не ставити під загрозу міжнародний мир і безпеку і справедливість". У такому ж дусі принцип закріплений в регіональних актах, у статутах Організації африканської єдності, Організації американських держав, а також в Північноатлантичному договорі.

Принцип зобов'язує держави вирішувати будь-які міждержавні спори мирними засобами. Принцип не поширюється на спори у справах, які стосуються, власне кажучи, до внутрішньої компетенції будь-якої держави (принцип невтручання). Сторони в суперечці не вправі відмовитися від мирного врегулювання.

Заслуговує уваги вказівка на зв'язок між поняттями "світ" і "справедливість". Лише в умовах миру може бути забезпечена справедливість. Тільки справедливе рішення веде до миру. Інше світ справедливий. Несправедливі рішення несуть в собі зерна майбутніх воєн. Тому справедливість визнається необхідним принципом світового порядку.

У нових умовах інтереси забезпечення миру вимагають не тільки вирішення існуючих спорів, а й запобігання їх виникненню. Набуває особливого значення профілактика конфліктів. Попередження конфлікту вимагає менших зусиль, ніж його подальше врегулювання. Попередження поглиблення конфлікту також досягається за допомогою мирних засобів. Особливу роль у превентивної дипломатії покликана відігравати ООН. Цій проблемі присвячено ряд резолюцій Генеральної Асамблеї. Центральне положення серед них займає Декларація про запобігання і усунення спорів і ситуацій, які можуть загрожувати міжнародному миру і безпеці, і про роль ООН в цій області (1988 р.). Декларація підкреслює принцип відповідальності держав за запобігання і ліквідацію суперечок і небезпечних ситуацій.

Важливим елементом розглянутого принципу є принцип вільного вибору засобів мирного вирішення спорів, що не раз наголошувалося і Міжнародним Судом ООН. У Постанові про прийняття попередніх заходів у справі про законність застосування сили (Югославія проти США) Суд, висловивши свою стурбованість застосуванням сили в Югославії, яка піднімає серйозні проблеми міжнародного права, заявив, що будь-який спір про законність застосування сили має вирішуватися мирними засобами, вибір яких , згідно зі ст. 33 Статуту ООН, належить сторонам. Одночасно Суд підкреслив ще один важливий аспект принципу мирного розв'язання суперечок - "сторони повинні піклуватися про те, щоб не загострювати або не розширювати суперечку".

Статут ООН виділяє категорію питань юридичного характеру, які, як правило, повинні передаватися сторонами на розгляд Міжнародного Суду ООН (ч. 3 ст. 36). До таких спорах відносяться ті, в яких переважають юридичні моменти. Сторони в суперечці, а також інші держави повинні утримуватися від будь-яких дій, здатних погіршити становище настільки, що виникне загроза підтримання миру та безпеки.

Засоби і процедури мирного вирішення спорів різноманітні. Про них йтиметься у розділі про мирні засоби вирішення спорів.