Головна Криміналістика Криміналістична тактика Підготовка та виробництво пред'явлення для впізнання

Підготовка та виробництво пред'явлення для впізнання

Пред'явлення для впізнання складна слідча дія, що має кілька видів, кожен з яких специфічний. Разом з тим теорією розроблені загальні положення, прийоми та правила, що поширюються на всі його види. Вони охоплюють підготовку, власне пред'явлення для впізнання, фіксацію отриманих результатів та їх оцінку.

Підготовка до пред'явлення для впізнання включає попередній допит особи, якій належить бути впізнаю, підбір відповідних об'єктів, визначення часу і місця проведення слідчої дії, підготовку технічних засобів, вибір тактики пред'явлення об'єктів.

Попередній допит особи, якій належить бути впізнаю, має на меті з'ясувати обставини, що безпосередньо передують сприйняттю об'єкта, що підлягає пред'явленню; умовах його спостереження і сприйняття; ознак, за якими об'єкт буде опізнаватися.

Перш за все слід уточнити обставини, за яких допитуваний сприймав об'єкт, а також реальну можливість сприйняття в наявних умовах; скільки часу і в зв'язку з якою подією тривало сприйняття; характер освітленості; як добре він пам'ятає об'єкт, яким був фізичний і психічний стан впізнаючого. Далі з'ясовуються ознаки об'єкта, які закарбувалися у пам'яті і можуть допомогти при пізнанні, причому не тільки родові, а й індивідуальні, властиві даній людині або предмету.

Однак досить часто допитуваний не може чітко відтворити ознаки об'єкта, хоча впевнено заявляє про свою здатність його пізнати. Причина в тому, що для людської психіки процес відтворення ознак складніший, ніж процес пізнавання. Образ об'єкта, що зберігається в довгостроковій пам'яті, може давати допитуваному впевненість у здатності провести опізнання, але виділити і чітко сформулювати окремі ознаки не завжди легко. Останнє аж ніяк не виключає вірогідності результатів даної слідчої дії. Якщо вони викликають сумніви, то для перевірки проводяться додаткові слідчі або розшукові заходи.

Для багатьох впізнаючий дуже важка конкретизація ознак зовнішності людини, оскільки сприйняття часто відбувається ненавмисно, короткочасно (наприклад, пограбування на вулиці) і в ускладнених умовах (вночі, в тумані і т.п.). Тому після фіксації в протоколі вільного розповіді допитуваного про зовнішній вигляд людини, що підлягає впізнанню, потрібно уточнити деталі, керуючись методикою "словесного портрета". Так як багато ознак зовнішності мають середні значення і характеризуються допитуваним як "нормальні", "звичайні", за допомогою "словесного портрета" їх необхідно конкретизувати, особливо виділяючи елементи зовнішності, що різко відрізняються від норми, а також особливі прикмети (шрами, рідні плями і т . п.).

Якщо допитуваний стверджує, що зможе впізнати людину, але не в змозі описати ознаки його зовнішності, доцільно виготовити суб'єктивний портрет зображення особи згідно з уявним чином, відбитим у пам'яті допитуваного. Складання такого портрета стане допоміжним прийомом конкретизації уявлення про зовнішність невідомого злочинця, що не виключає подальшого використання отриманого зображення в розшукових цілях.

Суб'єктивний портрет виготовляє або сам слідчий за допомогою спеціального альбому-посібника "Типи і елементи зовнішності", або запрошений для цієї мети експерт-криміналіст. Останній може скористатися криміналістичним приладом "Портрет" або вдатися до програмних засобів персонального комп'ютера.

Підбір відповідних об'єктів. Об'єкт пред'являється впізнаючому разом з двома однорідними, що не мають істотних, що кидаються в очі відмінностей. Такий порядок підвищує достовірність впізнання. Якщо пред'являються люди, то вони не повинні мати різких відмінностей по расової приналежності, статурі, віку, росту, зачісці, формою і кольором обличчя, волосся, очей. Подібними також повинні бути фасон і колір предметів одягу, ступінь їх зношеності, деталі зовнішнього вигляду (носіння окулярів, прикрас і т.п.).

При підборі предметів підхід повинен бути аналогічним; в іншому випадку результати проведеного впізнання позбавляються доказової сили.

Отже, число пропонованих об'єктів не може бути менше трьох. Їх збільшення доцільно тоді, коли впізнаючий на допиті не зміг дати докладного опису ознак. Якщо вибір буде зроблений з 5-6 об'єктів, то результати можна вважати більш надійними, тому що ймовірність випадкового вгадування знижується.

У практиці зустрічаються випадки, коли пред'являється об'єкт унікальний, тому підібрати подібні йому практично неможливо. Це художні твори, антикварні предмети і т.п. Такі об'єкти пред'являються прямо на допиті, оскільки їх пізнання в звичайному порядку нездійсненно.

Особи, що перебувають під вартою, відрізняються характерними рисами одягу (м'ята, забруднена), кольором обличчя, станом волосся на голові й обличчі, специфічним запахом. Їх треба пред'являти в числі інших затриманих осіб суб'єктів, не причетних до розслідуваного злочину.

Практиці відомі випадки, коли у упізнаваними є такі особливі прикмети, які вкрай ускладнюють підбір осіб з подібними ознаками. Це сліди операцій, травм, анатомічні дефекти природженого або набутого характеру (наприклад, відсутність руки, ноги і т.п.). Тоді доцільно пред'являти зображення людини, на якому ці прикмети не видно. Фотознімки пред'являються в числі двох інших, на яких відображені суб'єкти з схожими ознаками зовнішності.

При упізнанні за функціональними ознаками, і перш за все з ходи, потрібно підібрати людей, чия хода схожа з динаміки рухів, становищу та постановці стоп, ступеня їх піднімання та ін При необхідності провести впізнання по голосу і усного мовлення підбір учасників здійснюється з урахуванням висоти, сили й тембру голосу, інтонації та темпу мови, її виразності, стилістики. Враховуються і особливості мови, обумовлені місцевими діалектами.

Визначення часу і місця впізнання. Упізнання проводиться в числі першочергових слідчих дій, щоб максимально повно використовувати інформацію про ознаки зовнішності, що зберігається в пам'яті очевидця. Тут діє загальне правило: чим раніше це слідча дія буде проведено, тим вище можливість отримати достовірні результати.

У той же час стан душевного хвилювання, психологічні травми, тілесні ушкодження потерпілих ускладнюють або виключають негайне впізнання винного. У таких ситуаціях слідчий спільно з лікарем вирішує питання про найбільш сприятливому часу впізнання з урахуванням стану впізнаючого. Якщо впізнаючий малолітні діти, доцільно проводити його в першій половині дня, як вони є більш ефективними і менш збудливі.

При виборі місця впізнання слідчий зазвичай зупиняється на своєму кабінеті або іншому службовому приміщенні. Якщо на якість пізнавання можуть позитивно вплинути якісь специфічні умови, що є в певному місці, об'єкт слід пред'являти там. Таке рішення приймається, наприклад, при впізнанні людини за функціональними ознаками (голос та мова, хода, міміка, жестикуляція).

Так, на сприйняття особливостей голосу може істотно впливати приміщення акустика, зовнішній звукове тло. Розпізнавання людини з ходи, жестикуляції, особливостям фігури пов'язане з умовами освітлення, відстанню, із якого спостерігався суб'єкт. Реконструювати всі ці умови краще саме там, де відбувалося розслідується подія. Тоді слідчому потрібно попередньо ознайомитися з обстановкою на місці проведення слідчої дії. Упізнання необхідно проводити в приміщенні достатнього розміру, щоб забезпечити огляд пропонованих осіб та демонстрацію функціональних ознак. Освітлення має бути по можливості близьким до того, при якому відбувалося первісне сприйняття об'єкта (суб'єкта).

Упізнання найчастіше проводиться в умовах, коли пропоновані особи і пізнали знаходяться в одному приміщенні, бачать один одного. Щоб виключити психологічний вплив упізнаваними на впізнаючого, а також в ситуаціях, коли останній відмовляється лицем до лиця зустрітися з упізнаваними, може бути рекомендовано використання спеціально обладнаного приміщення. Воно має перегородку з скла з дзеркальним напиленням, через яке видно тільки з одного боку. Можна обладнати приміщення телевізійною системою, щоб забезпечити впізнання за зображенням на телеекрані. У такому випадку слідчий, впізнаю, поняті та інші учасники слідчого дії знаходяться в кімнаті, де стоїть телевізор.

Підготовка технічних засобів зазвичай зводиться до визначення необхідних засобів фіксації і приведення їх у готовність. У приміщення повинна бути доставлена і там перевірено фото - і відеотехніка, необхідна для фіксації ходу та результатів даної слідчої дії, фіксації впізнаваних осіб (погрудні та в зростання). Фотозйомка виконується з додатковими джерелами освітлення, так як використання фотоспалахи спотворює ознаки зовнішності впізнаваних.

Застосування фото - і відеотехніческіх засобів доцільно доручити фахівцеві, оскільки вони використовуються для фіксації не тільки ознак зовнішності, а й самого акту впізнання. При цьому на відеозапису повинні бути відображені умови і послідовність проводиться впізнання, поведінка його учасників, для чого використовуються загальні плани, оглядова і детальна зйомка (для демонстрації особливостей зовнішності). При пред'явленні для впізнання людини за динамічними ознаками доцільно застосувати звуко - або відеозапис.

Підготовка даної слідчої дії вимагає дотримання ще однієї неодмінної умови: впізнаючий не повинен попередньо знайомитися з об'єктом пізнання. В іншому випадку ні слідчий, ні суд не зможуть правильно оцінити результати отримані.

Таким чином, вибір часу і місця пред'явлення для упізнання визначається конкретній ситуації, що слідчої ситуацією.

Вибір тактики пред'явлення об'єктів в значній мірі реалізується в процесі складення уявного або письмового плану слідчої дії. Слідчий намічає заходи, пов'язані з викликом понятих та інших учасників впізнання, їх розміщенням, підготовкою місця пред'явлення об'єктів. Потрібно пам'ятати, що деякі підозрювані (обвинувачувані) може надавати протидію нормальному ходу їх впізнання, йти на провокації, ексцеси. Тому необхідно продумати заходи нейтралізації їх зусиль, чітко уявляти порядок дій. Повинні бути підготовлені запитання, що підлягають з'ясуванню, визначено порядок їх постановки.