Тактика слідчої дії

Тактичні прийоми підготовки, виробництва, фіксації і оцінки результатів слідчої дії становлять у своїй сукупності його тактику. Тактика слідчої дії покликана гарантувати його максимальну ефективність при суворому дотриманні законності. Досягнення цієї мети зумовлює структуру тактики слідчої дії, зміст складових її елементів, кожен з яких представляє собою певну стадію даної слідчої дії.

У загальному вигляді послідовність цих стадій може бути визначена наступним чином:

а) підготовка до проведення слідчої дії;

б) виробництво слідчої дії;

в) фіксація його перебігу та результатів;

г) оцінка отриманих даних, визначення їх значення та місця в системі доказів у кримінальній справі розслідується.

Підготовка до проведення слідчої дії. На даній стадії усвідомлювати і формулюються завдання майбутнього слідчої дії, вирішуються питання, пов'язані з визначенням моменту його проведення і кола учасників, застосуванням техніко-криміналістичних засобів, уточненням форми й меж використання оперативних можливостей, допомоги фахівців.

Одна з неодмінних умов підготовки слідчої дії побудова його уявної динамічної моделі. Ця ідеальна модель повинна допомогти слідчому уявити обстановку його виробництва, дії учасників, варіанти їх можливої поведінки. Повнота такої перспективної моделі та кількість її різних варіантів пов'язані з обсягом інформації про злочинну подію, учасників майбутнього слідчої дії, професійної досвідченістю слідчого. Чим більшою буває обсяг інформації, тим менше варіантів уявної моделі доводиться будувати в процесі підготовки слідчої дії і навпаки.

Обсяг вихідної інформації, крім усього іншого, залежить від місця майбутнього слідчої дії в системі всіх дій щодо розслідуваної справи. Якщо слідча дія відноситься до первинних, то ця інформація, як правило, буває невелика і може зводитися лише до повідомлення про сам факт події. Особливо характерний такий варіант для підготовки до огляду місця події, що проводиться в якості невідкладного слідчої дії до порушення кримінальної справи. Тоді основу для побудови уявної моделі складають типові версії, то є такі узагальнені припущення про сутність і механізм події, які хоча б в загальному вигляді дозволяють судити про характер події.

Будучи результатом узагальнення багаторічної слідчої практики, типові версії висуваються при наявності мінімальної вихідної інформації і служать орієнтиром при підготовці до первинних слідчих дій. Оскільки число таких версій для кожної категорії злочинів звичайно невелика, вони полегшують слідчому завчасне побудова відповідної кількості уявних моделей його дій стосовно характеру вихідної інформації. Природно, що подібні моделі мають досить приблизний характер і в міру одержання додаткової інформації (у ході слідчої дії) мають конкретизуватися.

Сформульовані завдання слідчої дії знаходять своє відображення в плані його виробництва. Крім зазначення завдань, місця і часу проведення слідчої дії, план містить:

а) відомості про осіб, щодо яких, або про об'єкти, з приводу яких вона проводиться;

б) посилання на зібрані докази, потреба у використанні або перевірки яких може виникнути при виробництві слідчої дії;

в) перелік прийомів використання цих доказів, а також оперативної інформації, якщо вона є в розпорядженні слідчого;

г) вказівки на необхідні техніко-криміналістичні засоби і тактичні прийоми, послідовність їх застосування з урахуванням можливого розвитку ситуації в ході його виробництва, тобто з прогнозуванням лінії поведінки учасників слідчої дії.

Важливим елементом підготовки до слідчого дії є визначення кола його учасників. З урахуванням вимог закону вирішальну роль тут відіграє розсуд слідчого. Кримінально-процесуальний закон розрізняє обов'язкових і необов'язкових (факультативних) учасників слідчих дій. Крім слідчого, до числа перших у відповідних випадках відносяться фахівець, педагог чи родич неповнолітнього допитуваного, судовий медик або інший лікар.

Однак на практиці коло обов'язкових учасників нерідко буває ширше за рахунок включення до їх числа потерпілих, підозрюваних, обвинувачених, свідків, захисника, представників адміністрації і т.п. Тому, визначаючи майбутніх учасників слідчої дії, слідчий повинен керуватися не тільки вимогами ст. 164, 168-170 КПК України, а й тими правилами, які виробила практика проведення даної дії по конкретній категорії кримінальних справ.

Виробництво слідчої дії. На даній стадії реалізується намічений план і вирішуються (не завжди) ті завдання, які ставив перед собою слідчий. Це стадія застосування тактичних прийомів та перевірки версій шляхом підтвердження або спростування зроблених з них висновків.

На тактику виробництва слідчої дії істотно впливає його місце в системі процесуальних дій по кримінальній справі розслідується. За ролі в процесі розслідування слідчі дії поділяються на первинні і наступні. Початкові слідчі дії, проведені на етапі розслідування, що починається з моменту порушення кримінальної справи, служать засобом:

а) орієнтації слідчого в обстановці і зміст злочинного події;

б) уявлення про його механізм і шкідливі наслідки;

в) розкриття злочину по "гарячих слідах", збору необхідних відомостей для встановлення і розшуку злочинця;

г) закріплення тих доказів, які під впливом об'єктивних і суб'єктивних факторів можуть не зберегтися;

д) отримання вихідної інформації для побудови обгрунтованих слідчих версій, що охоплюють собою весь зміст предмета доказування.

Слідчі дії, проведені в ході подальшого розслідування, спрямовані на вивчення, оцінку і використання доказів, зібраних на початковому етапі, детальну перевірку версій, доказування елементів складу злочину, а також з'ясування причин та умов, що сприяли його вчинення і приховування.

Якщо для тактики первинних слідчих дій одним з визначальних буває фактор часу, елемент раптовості, то подальші слідчі дії відрізняються комбінаційність. Нерідко кілька таких дій об'єднується в комплекс, підпорядкований досягненню спільної мети, утворюючи тактичну операцію. У цьому випадку одне із слідчих дій може виконувати підготовчу роль по відношенню до інших. Наприклад, попередній допит потерпілого про ознаки затриманого суб'єкта, що підлягає пред'явленню для впізнання, складає елемент його підготовки, у той час як результати впізнання дадуть матеріал для допиту пізнані, рішення про проведення обшуку, обрання запобіжного заходу.

Фіксація ходу та результатів слідчої дії. Ця стадія покликана забезпечити максимально повне і правильне відображення його ходу та досягнутих результатів. Тактичні прийоми фіксації спрямовані на вибір або створення умов, що забезпечують оптимальне застосування відповідних техніко-криміналістичних засобів і прийомів фіксації доказової інформації у встановлених законом формах.

Ця стадія відіграє істотну роль, тому що без належного процесуального оформлення отримана інформація не має необхідної доказової сили, а самі дії слідчого не можуть породити потрібних процесуальних наслідків. Результатом цієї стадії стають відповідні процесуальні документи джерела доказів з відповідними додатками, а також включення в систему останніх належно оформлених матеріальних об'єктів (речових доказів) або отримання порівняльних матеріалів (зразків) для цілей судової експертизи.

Оцінка отриманих результатів, визначення їх значимості для розслідування заключна стадія слідчої дії. Аналіз роботи, виконаної при виробництві слідчої дії, та отриманих результатів необхідний як для перевірки достовірності добутої інформації, так і для вирішення питання про її значимість для доведення провини підозрюваного і шляхи подальшого використання. На цій стадії виявляються помилки, допущені при проведенні слідчої дії, оцінюються їх можливі результати, вирішується питання про доцільність повторного проведення даної дії.

Оцінкою має бути підданий і той процесуальний документ, в якому відображені хід і результати проведеного слідчої дії, протокол з точки зору його об'єктивності, повноти, логічності та послідовності викладу, чіткості і ясності формулювань, наявності необхідних процесуальних реквізитів, а також додатки до нього: плани , схеми, замальовки, фотографії, аудіо - та відеозаписи (ст. 166 КПК України). На практиці це робиться, на жаль, далеко не завжди, що призводить до наслідків, негативних для встановлення об'єктивної істини по кримінальній справі розслідується.

Викладені положення грунтуються на системно-структурному підході до визначення змісту і тактики окремої слідчої дії, складових його елементів, розумових процесів і вольових рішень.