Головна Криміналістика Криміналістична техніка Поняття, види і задачі криміналістичного дослідження документів

Поняття, види і задачі криміналістичного дослідження документів

Криміналістичне дослідження документів це розділу криміналістичної техніки, що склався на основі теоретичних положень і спеціальних методів, запозичених з природничих і технічних наук, для встановлення технічного боку виготовлення документів та їх частин, ототожнення використаних при цьому коштів і матеріалів.

Криміналістичне дослідження документів є найпоширенішим видом криміналістичних експертиз, вироблених для правоохоронних органів.

Під документом у вузькому сенсі розуміється письмовий акт, що служить доказом або свідченням чого-небудь. З точки зору криміналістики термін "документ" вживається в більш широкому значенні як написаний від руки, надрукований друкарським або машинописним способом, намальований, накреслений або вигравіруваний текстової або графічний матеріал, у тому числі магнітні стрічки і диски, кіно-, фотонегативів і позитиви, інші носії інформації.

У відповідності до ст. 74, 81, 83, 84 КПК України, документи можуть бути як письмовими, так і речовими доказами. Перші мають значення для встановлення істини у справі лише завдяки своїм змістом (наприклад, висновок експерта, довідка з місця роботи тощо). Документи, що мають значення речові докази, є об'єктами криміналістичного дослідження. Основна відмінність документа речового доказу від інших документів полягає в тому, що вони незамінні. З інших же документів можна зняти копії, що зберігають смисловий зміст оригіналу.

Криміналістичне дослідження піддаються офіційні і неофіційні документи. Перші служать для посвідчення будь-яких юридичних фактів і іменуються також стандартними. Усі інші відносяться до неофіційних, або нестандартним документів.

Офіційні документи виготовляються відповідно до встановлених зразками, видаються установами, підприємствами та організаціями. Вони повинні містити певні реквізити, без яких будуть недійсними. Реквізитами є: бланк документа, його форма, колір, розмір, наявність захисних засобів, відбитків штампів і печаток, фотокартки, підписи і т.п.

Неофіційні (виходять від приватних осіб) документи бувають з відомим джерелом походження (що мають підпис і дату) і анонімні (без підпису або складені від вигаданого особи). За своїм призначенням вони можуть засвідчувати будь-які права чи факти; містити певні відомості.

Документи бувають справжні та підроблені. У свою чергу, справжні документи можуть бути дійсними і недійсними (наприклад, посвідчення або пропуск, термін дії яких закінчився). Документ, реквізити або зміст якого не відповідають дійсності, відноситься до підробленими (підробленими).

Підроблені документи бувають двох видів:

1) з інтелектуальним фальсифікацією (документ має всі реквізити, за формою є правильним, але викладені в ньому дані не відповідають дійсності);

2) з матеріальним фальсифікацією (в справжній документ внесено зміни шляхом підчистки, травлення, заміни фотографії, листів та ін часткова підробка, або документ сфабриковано цілком повна підробка).

Інтелектуальний фальсифікація встановлюється слідчим або оперативним шляхом, а матеріал в процесі криміналістичного дослідження документів.

В залежності від виду документа перед експертом можуть ставитися різні завдання. Якщо слідчого цікавить автор або виконавець документа, проводиться експертиза листа (письмової мови й почерку), якщо ж важлива технічна сторона виготовлення документа (використаний папір, клей, чорнила, пишучий прилад, поліграфічні засоби тощо), техніко-криміналістичне дослідження, для проведення якого необхідно представляти не копії, а оригінали документів речових доказів.

Техніко-криміналістичне дослідження покликане виявити ознаки зміни первісного змісту документа, відновити залиті, закреслені тексти, розірвані, спалені бланки, виявити ознаки технічної підробки підписів, відбитків печаток і штампів, визначити систему і конкретний примірник друкарської машини, на якій видрукуваний досліджуваний текст, вид застосованих при виготовленні документа поліграфічних коштів.

Документи речові докази не можна підшивати у справу. Зберігати їх рекомендовано в окремому конверті відповідного розміру. Згинати документ можна лише за вже наявним складкам. Зношені та розірвані документи для зберігання і використання в ході слідчих дій варто поміщати між прозорими полімерними пластинками.

При пересиланні документів їх упаковують в щільні конверти між аркушами чистого паперу таким чином, щоб вони не виявилися проколотими, прошитими нитками, забрудненими клеєм або сургучем.

При роботі з документами слід мати на увазі, що на них можуть бути сліди рук, мікрочастинки сторонніх речовин тощо, тому при поводженні з ними рекомендується користуватися пінцетами з м'якими наконечниками, гумовими рукавичками, паперовими куточками, щоб зберегти сліди для відповідних криміналістичних досліджень.

Відповідно до ст. 176 УПК РФ документ може бути оглянутий безпосередньо в ході огляду місця події або як самостійна слідча дія. Його огляд починається з визначення найменування, виду, призначення документа та ознайомлення з його змістом. При цьому перевіряється відповідність змісту іншим реквізитами документа кутового штампу організації (установи), підписів, друку, дату видачі. Невідповідність будь-небудь даних складових частин документа може свідчити про наявність інтелектуального підроблення видачі документа неналежним органом, надання незаконних прав і т.п.

Далі звертається увага на ознаки матеріального підроблення підчистки, травлення, дописки, заміни аркушів в багатосторінкових документах та ін При цьому використовуються необхідні технічні кошти спеціальні освітлювачі, що дозволяють переглядати документ у бестеневом або направленому освітленні, на просвет, в ультрафіолетових, інфрачервоних проміннях, а також збільшувальні прилади, вимірювальні інструменти.

Отримані результати фіксуються в протоколі огляду. У ньому вказуються: місце, дата і час виявлення, адресат, від якого він вчинив, найменування документа, її реєстраційний номер, дата видачі, від імені якого установи та на чиє ім'я виданий, якими реквізитами завірений; характер країв, наявність складок, розривів, плям і забруднень; характеристика паперу, барвника; виявлені при огляді ознаки фальсифікації і матеріальної підробки.

Зміст нестандартних документів, невеликих за обсягом, вписується в протокол повністю. Якщо ж документ має значний обсяг або носить секретний характер, то в протоколі наводяться початкові і останні слова оглядається документа. Описуються також дані, що характеризують індивідуальні ознаки стандартних документів. Наприклад, при описі паспорта у протоколі огляду зазначається: кому, коли, де і ким виданий, номер, серії та інші відомості, внесені до нього від руки.

В якості додаткового способу фіксації може бути зроблене фотографування за правилами запам'ятовує зйомки місця виявлення документа, що його загального вигляду і окремих особливостей.

При необхідності документ оглядають за участю фахівця-криміналіста або спеціаліста в області іншої професійної діяльності в залежності від виду та призначення досліджуваного документа, а також з використанням як еталон справжніх документів, що видаються відповідними державними органами, комерційними або іншими організаціями.

Криміналістична документологія науково і методично забезпечує вирішення завдань, що відносяться до:

1) встановлення автора тексту документа (автороведеніе);

2) дослідження почерку (почерковеденіе);

3) аналізу інших складових елементів документа (техніко-криміналістичне дослідження документів).