Головна Криміналістика Криміналістична техніка Види і можливості криміналістичного дослідження матеріалів, речовин і виробів

Види і можливості криміналістичного дослідження матеріалів, речовин і виробів

Криміналістичне дослідження матеріалів, речовин і виробів як самостійний розділ криміналістичної техніки, у свою чергу, підрозділяється за видами так званих "нетрадиційних" об'єктів наркотиків, полімерів, волокон, лакокрасок, металів і сплавів, стекол, грунтів, пально-мастильних матеріалів (ПММ), нафтопродуктів (НП) та деяких інших.

У рамках криміналістичного дослідження полімерних матеріалів (ПМ), лакофарбових матеріалів (ЛФМ) і лакофарбових покриттів (ЛКП) досліджуються різні речовини і склади, основою яких служать природні і синтетичні смоли (близько 50 найменувань). Наприклад, з полівінілхлориду виготовляються полімерні вироби (пакети, липкі стрічки тощо), спеціальні синтетичні фарби, клеї, синтетичні волокна.

Найбільш часто зустрічаються в практиці експертних установ об'єктами даного виду є: у справах, пов'язаних із застосуванням саморобних вибухових пристроїв, полімерні компаунди і полімерно-плівкові матеріали, які використовуються для закріплення їх елементів, а також предмети з цих матеріалів, у яких зберігалися пристрої (портфелі, сумки), і т.д.; у справах про контрабанду полімерно-плівкові матеріали та клеї, що використовуються для упаковки перевозяться предметів, мікрочастинки полімерів.

Завдання виявлення в КІМВІ полягає у встановленні факту наявності або відсутності ПМ, ЛКМ і ЛКП на тому чи іншому об'єкті-носії, а також усередині нього. Перед експертами, як правило, ставиться наступне запитання: чи є на представлених об'єктах мікрочастинки або сліди ПМ, ЛКМ і ЛКП, якщо так, то яких саме.

Завдання діагностики при дослідженні ПМ, ЛКМ і ЛКП спрямована на встановлення їх природи, найменування, областей застосування і ряду інших класифікаційних ознак. Тут перед експертами ставляться наступні питання:

1) чи є в матеріалі (ПМ, ЛКП і ЛКМ) або на предметі речовини або добавки певної природи;

2) які тип, марка ПМ, ЛКМ і ЛКП, їх призначення, область застосування;

3) яким є джерело походження ПМ, ЛКП і ЛКМ;

4) яким знаряддям нанесено дане ЛКП або яким способом виготовлено виріб з ПМ;

5) в яких умовах експлуатувався пофарбований предмет або предмет з ПМ;

6) яка давність нанесення ЛКП, зберігання ПМ;

7) які причини зміни властивостей ЛКП, вироби з ПМ та ін

Задачі ідентифікації об'єктів варіюються залежно від рівня індивідуалізації. Ідентифікація конкретного об'єкта за образом його полімерному матеріалу або за особливостями його ЛКП проводиться у формі встановлення належності частин єдиного цілого. Питання до експерта в такому випадку формулюються наступним чином: чи не є виявлені частинки і сліди ЛКМ частиною конкретного пофарбованого об'єкта або обсягу ЛКМ; не становили чи раніше частини полімерного матеріалу (вироби), виявлені на місці події і в обвинувачуваного, єдиного цілого.

У разі встановлення загальної родової (групової) приналежності об'єктів по утворюючим їх речовин (матеріалів) перед фахівцями ставляться наступні питання: чи не мають спільної родової (групової) приналежності порівнювані об'єкти зі слідами ПМ або ЛКМ; чи не мають порівнювані зразки ПМ, ЛКМ і ЛКП спільної родової (групової) приналежності, якщо так, то який саме.

У процесі виявлення загального джерела походження матеріалу з'ясовується: не одним чи способом (знаряддям) нанесено ЛКП на представлені предмети; чи не мають досліджувані об'єкти з ПМ єдиного джерела походження.

Задача відтворення стосовно до ПМ, ЛКМ і ЛКП, як правило, ставиться у формі практичного завдання або експрес-методики з підбору відповідного матеріалу. Для вирішення завдань захисту спецвиробів від підробки розроблені і застосовуються технічні засоби мічення полімерно-плівкових матеріалів та виробів з ЛКМ.

Криміналістичне дослідження матеріалів і виробів з них з'явилося у зв'язку з необхідністю встановити: належність частин текстильних виробів єдиного цілого; факт контактної взаємодії одягу різних осіб між собою та з предметами обстановки на місці події.

Це дослідження проводиться або самостійно, наприклад при аналізі локалізації мікроволокон на одязі, або як частина комплексної експертизи, наприклад при ідентифікації холодної зброї з пошкоджень одягу і мікрочастками волокон на ньому.

Об'єктами тут служать предмети-носії з накладеннями мікроволокон; мікроволокна, вилучені з місця події (з предметів одягу); вироби з волокнистих матеріалів (нитки, пряжа, мотузки, тканини, швейні та валяні вироби і т.п.); залишки їх згоряння в вигляді золи та попелу. Ці об'єкти зустрічаються при розслідуванні практично всіх категорій кримінальних справ.

Якщо вирішується завдання виявити волокнисті матеріали, перед фахівцями ставляться в основному наступні питання: чи є на предметі-носії сторонні накладення волокон, якщо так, то яка їхня природа, чи є накладення волокон певної категорії.

У рамках діагностичної задачі при дослідженні волокнистих матеріалів і виробів з них вирішуються питання: яка природа представлених мікроволокон; чи не є представлені об'єкти (мікрочастинки, зола і т.п.) волокнами або залишками виробів волокнистих матеріалів, якщо так, то яких саме; які найменування, артикул та інші технічні характеристики даного зразка волокнистого матеріалу або вироби з нього, область застосування досліджуваного матеріалу; чи має волокнистий матеріал або виріб з нього сліди розчинників або іншого впливу (термічного, кислотного, лужного); який характер зміни властивостей волокнистого матеріалу або виробу з нього (розплавлення, знебарвлення, поява плям, Розсип волокон тощо); чи можливо безслідне видалення з волокнистого матеріалу конкретних речовин або неминуче освіта слідів певного виду та ін

Задачі ідентифікації волокнистих матеріалів і виробів з них поділяються на певні групи. Ідентифікація конкретного об'єкта за образом його волокнисті матеріали проводиться у формі встановлення цілого по частинах. Перед експертами ставляться наступні питання:

1) чи не є виявлені волокна частиною даного об'єкта (вироби, комплекту предметів одягу і т.п.);

2) не складали чи порівнювані частини виробу (тканини, ниток, мотузок, проводів в нитяною оплітці, основи стрічок і т.п.) єдиного цілого;

3) не складали чи раніше порівнювані зразки волокнистого матеріалу (вати, льону, ниток тощо) єдиного цілого (маси).

Вирішується і завдання встановлення загальної родової (групової) приналежності об'єктів за виявленими на них накладення волокон. У таких випадках ставиться питання: чи не відбуваються чи представлені вироби або волокнисті матеріали з одного джерела виготовлення або зберігання.

Криміналістичне дослідження виробів з металів і сплавів належить до найбільш складних, оскільки вони виготовляються за самими різними технологіями, з використанням різноманітного обладнання та інструментів. Тому встановлення способів обробки металу та ідентифікація використаних при цьому устаткування, інструментів вимагають поєднання трасологічної і матеріалознавчих методів в рамках комплексного дослідження.

Метал виготовляється великими обсягами (плавками), після переробки якого виходить безліч сортових виробів (прокат, труби і т.п.), які мають близький хімічний склад. Внаслідок цього результати аналізу складу суміші складно диференціювати за груповими та індивідуальними ознаками. Зазвичай індивідуалізують ознакою служить лише склад поверхневих забруднень, які мають випадковий характер.

Об'єктами дослідження тут є вироби з металів і сплавів, утворені ними сліди металізації, частини предмета з металу; провідники електроструму, у тому числі із слідами оплавлення і короткого замикання; деформовані, що піддавалися вибухового впливу деталі, предмети-носії зі слідами дорогоцінних металів і ряд інших .

У даному вигляді КІМВІ завдання виявлення може вирішуватися двома способами. Значні кількості замаскованих виробів з металів знайти за допомогою металошукачів та спеціалізованої рентгенівської техніки. Це завдання виконують фахівці, оперативні працівники та слідчі, які мають відповідну технічну підготовку. Необхідність пошуку металевих предметів зазвичай виникає у разі виявлення і знешкодження вибухових пристроїв, боєприпасів, схованок (з елементами з металу), дорогоцінних сплавів, зброї.

Виявити сліди металізації буває необхідно при дослідженні предметів-носіїв з мікрочастками дорогоцінних металів; слідів впливу знарядь злому, пострілу на одязі і тілі людини і в багатьох інших випадках.

У даному вигляді дослідження ставляться наступні питання: чи є на предметі-носії сліди конкретних металів або сплавів; ніж могли бути утворені сліди металу (сплаву).

Завдання діагностики в криміналістичному дослідженні металів і сплавів включають широке коло питань:

1) чи не є представлений на дослідження матеріал дорогоцінним металом;

2) не виготовлений чи даний предмет з дорогоцінних металів;

3) які марка металу (сплаву), його промислове назва, області застосування;

4) яким способом і за якою технологією отримано даний метал (сплав);

5) який спосіб обробки металу (сплаву) для отримання даного виробу;

6) які пристосування і інструменти, обладнання використовувалися для виготовлення досліджуваного вироби;

7) в яких умовах (заводських або кустарних) створено виріб з металу (сплаву);

8) якими професійними навичками володіє особа, що виготовили дане металевий виріб.

Задачі ідентифікації об'єктів при дослідженні металів і сплавів залежать від рівня індивідуалізації. Ідентифікація конкретного об'єкта за образом його металу або сплаву проводиться у формі встановлення цілого по частинах. Експертові пропонується з'ясувати, чи не є виявлені мікрочастинки металу частиною даного об'єкта (проводи, заготовки тощо); не становили чи раніше представлені об'єкти єдиного цілого (за відсутності на об'єктах загальною лінії поділу).

Встановлення спільної родової (групової) приналежності об'єктів по складу утворює їх сплаву здійснюється у випадках, якщо об'єкт має заданими характеристиками. Тоді питання спеціалісту формулюються наступним чином: чи не мають спільної родової (групової) приналежності об'єкти, виготовлені з металів (сплавів); чи не мають порівнювані зразки спільної родової (групової) приналежності.

Визначення загального джерела походження матеріалу (речовини) найбільш часто зустрічається в криміналістичному дослідженні металів і сплавів. У таких випадках перед експертом ставляться наступні питання:

не оброблені чи вироби з металів (сплавів) на одному і тому ж обладнанні, за допомогою одних і тих самих пристроїв та інструментів;

не оброблені чи вироби з металів (сплавів) на конкретному обладнанні із застосуванням пристроїв та інструментів;

чи не мають порівнювані вироби з металів (сплавів) загального джерела походження за сукупністю використаних матеріалів, обладнання, пристосувань, інструментів, навичок виробника і т.п.;

не виготовлені досліджувані вироби в умовах даного виробництва.

Криміналістичне дослідження грунту. Для слідчої практики досить характерна ситуація, коли в якості речового доказу виступає унесення з місця події грунт, виявлена на взутті або одязі злочинця. Найчастіше в рамках грунтознавчу експертизи вирішуються питання: чи є на представленому на дослідження предмет грунтові нашарування; не однорідні чи грунтово нашарування, виявлене на підозрюваному, і зразок грунту з місця події. Тим самим можна встановити певний, локалізований ділянку місцевості.

Щоб експерт міг оцінити ступінь стійкості ознак будови і складу грунту, на дослідження необхідно представити кілька зразків, узятих з різних місць перевіряється ділянки. Наприклад, при виявленні трупа на відкритій місцевості на експертизу подаються зразки, взяті з поверхні в безпосередній близькості від трупа (з боку голови, ніг, лівого і правого боків); з тих же сторін трупа з ділянок від десяти до декількох десятків метрів від нього. Ділянки відбору зразків позначаються порядковими номерами на схемі місця події, а номери останніх вказуються на їх упаковках.