Специфіка причинності і детермінації

Корупція є наслідком як спільних процесів детермінації і причинності злочинності, що відзначалися в попередніх розділах, так і специфічних. Останні переважно пов'язані з державною або іншою службою а також з розвитком організованій, економічній злочинності, відсутністю дієвих перепон на шляху переростання економічного інтересу відповідних злочинців у політичний і використання кримінальних доходів на підкуп.

Стосовно до державної та іншої службі істотні три сторони питання: характеристика службової та іншого середовища, в якій здійснюються корупційні злочини; характеристики службовців; умови і процеси їх взаємодії, стан соціального контролю у сфері служби.

1.  &nbsp Якщо говорити про службову середовищі, або умовах служби, то перш за все слід звертати увагу на три обставини, найбільш часто беруть участь у продукуванні корупції.

По-перше, невиконання правила про такому розмірі службовців оплати праці, який дозволив би гідно жити їм та їхнім сім'ям. Іноді оплата буває настільки незначною, що як би мається на увазі, що службовець перейде на «годівля клієнтами". При цьому в Росії періоду затримка реформ виплати заробітної плати багатьом державним службовцям була скоріше правилом, ніж винятком. Це породжувало ситуацію крайньої потреби в сім'ях. Під впливом останньої у частини службовців формувалася мотивація на вчинення корупційного злочини. Ситуація загострювалася в умовах різких контрастів у оплату праці службовців навіть однієї організації, не обумовлених вагомими підставами.

По-друге, має значення тип управління. При першому, так званому ситуативному управлінні різного роду завдання вирішуються в значній мірі по окремих службовців розсуд. Правове регулювання здійснюється лише в самому загальному порядку. Тут наголошується простір для особистого розсуду і свавілля. У кінцевому рахунку значна кількість громадян, що втомилися від численних, що не визначені заздалегідь точно вимог службовців, бувають готові відкупитися від них. Часом вже саме по собі пред'явлення багатозначних і змінюються вимог оцінюється як вимагання хабара і провокує її.

При другому, нормативному управлінні мова переважно йде про застосування в певних типах ситуацій детально їх регламентують правових норм, а не просто про облік норм, що вводять ті чи інші ограніченія1. У цьому випадку теж існує хабарництво, але хабарі даються ініціативно за те, щоб чиновник порушив встановлені правила. Друга ситуація виглядає менш провокує корупцію.

У літературі зустрічаються пропозиції по боротьбі з корупцією за принципом: «немає людини - немає злочину». І відповідно ставиться питання про скорочення державного апарату, про ліквідацію правового регулювання багатьох відносин та державного контролю за багатьма сферами діяльності. Але справа не в цьому, а у характеристиках службовців, розмірів їх змісту, порядку їх діяльності, контроль за ними. Наприклад, різке, необгрунтоване скорочення ліцензування певної діяльності може спричинити не менш тяжкі наслідки, ніж корупція. Але вихід можна знайти в тому, щоб детально регламентувати, в які терміни приймається рішення, які документи повинні бути представлені, якими є зразки ці документи, за яких вичерпно перерахованих умов можливе відмову в ліцензуванні. Іншими словами, виключити «корупціогенних» нормативних правових актів.

По-третє, істотна соціально-психологічна обстановка. Наприклад, визнання корупції в середовищі державних службовців нормальним явищем, подібно чайовим в середовищі швейцарів, є важливим фактором формування кримінальної мотивації.

2. Що стосується характеристик самого службовців, що здійснюють корупційні злочини, те тут важлива ієрархія їх цінностей, і зокрема готовність принести в жертву матеріальної вигоди закон і норми моралі, професійну честь. Даються взнаки і такі характерологічні риси, як жадібність, заздрість. Моральна нестійкість дає себе знати при ініціативному підкупі.

Велике значення має соціальне середовище особистості:

а) наявність у ній осіб з високим рівнем матеріального добробуту, а тим більше досягнутого за рахунок корупційної і
іншої кримінальної діяльності;

б) матеріально забезпечена середу в умовах розвитку особистості і різке зниження цієї забезпеченості надалі.
Наприклад, коли молода людина створює сім'ю і починає
жити тільки на свою заробітну плату. Його звички до іншого --
більш благополучному - рівня життя в певних умовах
можуть провокувати обрання злочинного варіанту вирішення
проблеми;

в) характеристики референтної для людини середовища. Якщо він
орієнтований на стандарти життя голлівудських зірок, що а отримує
службовця скромну зарплату, то це створює для нього проблеми
ву ситуацію. Так звана «ефект Еллочки людожерки», яка намагалася конкурувати в одязі з дочкою зарубіжного
мільйонера, можна назвати криміногенних, здатним в певних умовах призвести до хабарництва і здирства;

г) наявність дорогих звичок та інтересів: непомірне вживання спиртних напоїв, захоплення азартними іграми і т. п.

Заслуговує на увагу й така обставина, як продуманий вибір навчального закладу, майбутньої професії з урахуванням отримання не заснованих на законі великих «подарунків», підношень. Серед деяких студентів навіть існував термін «дорватися до тіла».

3. Що стосується соціального контролю, то він повинен носити в першу чергу попереджуючий характер.

Умов, які полегшують вчинення корупційних злочинів, є відсутність контролю за доходами та витратами службовців, за виконанням ними службових обов'язків, нереагування на факти корупції або слабке, не засноване на законі реагування. А для частини винних дані обставини - складові вже причинного комплексу, що породжують кримінальну мотивацію наступного типу: «інші брали і беруть хабарі, не викривали, ні в чому не мали потреби - чому б і мені не спробувати». Нерідко викривається саме окремі хабарники, оскільки організовані, як правило, діють продумано і системно захищають себе від притягнення до встановленої законом відповідальності.

За поширеністю злочинності корупційної стоять великі прорахунки в управлінні справами держави і суспільства, слабкі економічні та організаційні засади функціонування державної та інших служб, поширення психології вседозволеності і допустимості використання будь-яких засобів забезпечення особистого добробуту, правовий нігілізм і правовий цинізм. Останні значимі, коли мова йде про хабародавця. Серед їх, як уже зазначалося, багато організованих злочинців і взагалі правопорушників, що забезпечують за допомогою підкупу протиправний інтерес. Що стосується інших хабародавців, то вони нерідко підкуповують службовців в умовах, що коли зневірилися відстояти свій законний інтерес в рамках закону, або не вміють цього робити, або навіть не намагаються, оцінюючи ситуацію як період свавілля і беззаконня.

Виключно криміногенної поширення корупційної психології і заснованого на ній поведінки у вищих ешелонах державної влади. Не можна не згадати рядок Булата Окуджави: «О, були б чисті небеса, а інше все додасться». Цьому часто протиставляється іншого судження: «Народ має той уряд, який він заслуговує». Проте видається, що така теза носить у більшій мірі емоційний, ніж справедливий, характер: ситуацію в піраміді державної служби дуже сильно визначає її верхівка.

Ескалація корупції та посилення її якісних характеристик закономірні для тих станів суспільства, коли одночасно, в єдиній системі, відзначається наступне:

по-перше, мірою всього виявляються виключно гроші, цінності матеріальні, що визначають різні сторони життя (шлюб, доступ до освіти, кар'єра, соціальний статус і т. п.), девальвуються духовні цінності, цінність людини визначається розмірами його особистого статку незалежно від способів отримання останнього;

по-друге, визнаються допустимими будь-які засоби в ім'я збагачення, практично відбувається злам дії багатьох цивілізованих соціальних регуляторів поведінки людей: норм моралі, права, релігії, громадської думки і т. д.;

по-третє, в рамках закону не забезпечується навіть мінімальний стандарту життя (безробіття, бездомність, безталання біженців та вимушених переселенців), закон з різних причин не відповідає кримінологічних значущим реаліям (кримінальної та криміногенної ситуацій).

У Росії періоду реформ становлення нових економічних відносин і нового шару власників як соціальної опори реформ здійснювалося в прискореному темпі при свідомому допущенні легалізації кримінальних та інших тіньових капіталов1. Корупція поряд з економічною злочинністю ставала все більш потужним засобом перерозподілу власності і капіталів, у тому числі кримінальних. Таким чином, з одного боку, створювали все більш широкий і значний шар громадян, зацікавлених у збереженні заснованих на корупції відносин, з іншого - велика частина громадян відчувала на собі згубні наслідки корупції і привчалася вирішувати свої проблеми шляхом підкупу службовців.

У детермінаціонном комплексі корупційної злочинності значимо відсутність політичної волі, енергійної законотворчої та правоохоронної діяльності. У 1993-1997 рр.. федеральні закони про боротьбу з корупцією, з організованою злочинністю неодноразово приймалися, але так і не вступили в дію з-за «вето» першого Президента Росії.

Боротьба з корупцією на практиці переважно зводилася до караючої стороні, а на ділі це оберталося деякої активізацією виявлення та покарання лише тих осіб, які брали хабарі без участі посадових осіб високого рангу, великих підприємців і не від учасників організованих злочинних формувань.