Головна

Виявлення причинності і детермінації злочинності шляхом узагальнення даних про злочини

Цей шлях на практиці обирається найбільш часто. Відбираються кримінальні справи про злочини, причини яких аналізуються, потім такі справи вивчаються за певною програмою.

При цьому слід уникати двох помилок:

1) не варто вивчати кримінальні справи тільки заради отримання тих даних, які містяться в статистичних картках первинного обліку та статистичних формах. Це, наприклад, дані про вік, рід занять. Інша справа, якщо треба не просто з'ясувати рівень освіти, але й зрозуміти, чому він низький, як він пов'язаний з формуванням особистості в цілому, причинами й умовами злочинної поведінки;

2) корисно пам'ятати, що злочинність - явище іншого рівня, ніж індивідуальне злочинну поведінку, і породжується вона, отже, не індивідуальними явищами, такими, як властивості окремих особистостей та особливості їх конкретного соціального середовища.

За індивідуальними явищами слід бачити обставини, які визначають їх поширеність, що породжують самі ці явища. Наприклад, за низьким рівнем освіти злочинців - порушення законодавства про освіту, що породжуються, в свою чергу, теж комплексом причин. За неблагополучними сім'ями - прорахунки у виявленні родин, які не забезпечують належних умов виховання дітей, і в роботі з такими сім'ями, а також причини зазначених прорахунків: соціально-правову пасивність громадян, не повідомляють про таких сім'ях, некомпетентність співробітників органів опіки та піклування, слабку матеріальну базу соціальної підтримки сім'ям і т. п.

Виявлення причин злочинності, окремих її видів може здійснюватися:

1) узагальненням даних про них з одночасним поглибленням аналізу причинних зв'язків та виходом на соціальні явища ретонального, загальнодержавного і навіть міждержавного масштабу;

2) виділенням типового злочинної поведінки для даного регіону, даної соціальної групи або виду злочинності і монографічного вивчення породжують його причин з дослідженням більш далеких соціальних зв'язків і залежностей.

Розглянемо ці шляхи докладніше.

I. Узагальнення даних про причини окремих злочинів передбачає виявлення причин, що породжують ці окремі злочини, і встановлення подібного в комплексі причин різних злочинних діянь.

При порівнянні виявляються: а) подібне; б) індивідуальне, неповторне.

На основі аналізу східного формується уявлення про загальний в причинах різних груп злочинів. Одночасно здійснюється класифікація самих злочинів з переходом до усе більш великих груп і узагальнень. Наприклад, спочатку злочину можуть групуватися за їх кримінально-правової характеристики: крадіжки, розбої, пограбування і т. п. Потім виявляється, що існують загальні причини у крадіжок, грабежів і розбоїв (наприклад, що здійснюються заради того, щоб не виглядати гірше добре одягнених оточуючих або через потребу в спиртних напоях) і що різниця в причинах крадіжок, в основі яких лежить різна мотивація, більша, ніж в причинах крадіжок і розбоїв з одного мотивацією.

Вибір того чи іншого способу злочинного посягання (таємного заволодіння або із застосуванням насильства) може диктуватися умовами, а не причинами. Таким чином, відбувається укрупнення угруповання корисливих, насильницьких, інших злочинів.

Угрупування на основі мотивації наближаються до типологічної класифікації. Близькі до типології та угруповання, які виходять з ознак-причин: злочини з-за абсолютною матеріальної потреби, через пияцтво і т. п.

Наприклад, виділяються наступні найбільш поширені види корисливих злочинів, похідні від:

а) загальної деморалізації особистості - алкоголізму, наркоманії, токсикоманії, паразитичного існування людей, в результаті чого, з одного боку, виникають спотворені потреби, з іншого - труднощі в їх задоволенні, у тому числі внаслідок дискваліфікації, відсутність легальних джерел доходів і т. п .;

б) погоні за надприбутками, що найчастіше визначає вчинення найбільш небезпечних форм розкрадань, господарських, посадових злочинів, бандитизм і ряд інших діянь;

в) абсолютної потреби в умовах неможливості забезпечити
прийнятний рівень життя;

г) тіньових економічних та інших відносин, що передбачають рішення іноді цілком легальних завдань на основі позаправовим винагороди контрагентів і використання таким чином не грунтується на законі порядку передачі та отримання
грошей, матеріальних цінностей, несплати податків та інших платежів;

д) безгосподарності, недоліків обліку та контролю, охорони
майна, прорахунків у правоохоронній діяльності, в результаті чого формується переконання у безкарності і допустимості вчинення нових майнових злочинів;

е) бюрократизму, відомчості, місництва, що призводить до прагнення будь-яку ціну забезпечити видиме благополуччя і приховати факти розбазарювання державних, муніципальних, інших коштів, корисливі зловживання по службі,
хабарництво і т. п.;

ж) прорахунків в управлінні економікою, що приводить до інфляційних процесів, зниження життєвого рівня населення, буває пов'язано з корисливими злочинами у сфері приватизації, іншими діяннями;

з) порушень демократичних принципів управління суспільством, відсутність гласності, механізмів дієвого контролю
народу за різними гілками влади, результатом чого буває
корисливе використання державного апарату в особистих
або кланових інтересах.

Насильницькі умисні злочини найчастіше бувають виробляє від:

а) алкоголізації частини населення, статевої розбещеності,
виникнення специфічних угруповань деморалізованих
осіб, організованих злочинних формувань, серед яких
часто спалахують конфлікти, що дозволяють із застосуванням
насильства, і які вступають в такі конфлікти з іншими суб'єктами, які негативно впливають на підростаюче покоління, демонструючи насильство як засіб вирішення протиріч і
досягнення цілей;

б) перекручених поглядів, шкідливих звичаїв, традицій, звичок, які диктують, зокрема, вирішення суперечок із застосуванням
насильства (помста і т. д.), неправильне ставлення до жінки (допустимість побиття дружин і т. д.);

в) бюрократизму, відсутність гласності, недоліків у діяльності державних органів та інститутів громадянського
товариства захисту порушених прав та законних інтересів громадян, в результаті чого останні часом воліють насильницькі способи розправи з кривдниками;

г) соціальної пасивності частини населення, малоефективної діяльності державних і суспільних інститутів
з надання допомоги у вирішенні гострих сімейно-побутових
конфліктів, в результаті чого останні загострюються і вирішуються насильницьким шляхом аж до вбивств подружжя, дітей
і т. п.;

д) прагнення суб'єктів до самоствердження та оцінки насильства як найбільш ефективного засобу в конкретних умовах
(маються на увазі і окремі особи, і різні спільності,
включаючи етнічні);

е) недоліків соціального контролю, у тому числі охорони громадського порядку.

При цьому часом виявляється, що необережні дії, вчинені в результаті легкомислія1, нерідко мають лінії детермінації, подібні з навмисними преступленіямі2.

Серед необережних злочинів найбільш часто зустрічаються пов'язані з:

а) легковажно безвідповідальним ставленням винного до
вивчення спеціальних правил поведінки і отримання навичок
їх застосування;

б) відсутністю у особи необхідної наступності соціальних позицій і ролей, слабкою професійною підготовкою
фахівців, посадових осіб, учасників тієї чи іншої діяльності;

в) спотворенням системи пріоритетів, коли на догоду відомчості, кар'єру, слави і т. п. суб'єктом приноситься в жертву дотримання спеціальних правил;

г) перебуванням особи в умовах, що ускладнюють виконання
правил (суперечливі вимоги середовища, втому внаслідок
тривалого робочого дня і т. п.).

Викладене показує, з одного боку, наскільки різними бувають причинні комплекси навіть в одних і тих же видів

злочинності (насильницька, корислива і т. п.), з іншого, що зустрічаються подібні комплекси при скоєнні злочинів різного виду. У різних сполученнях і у взаємодії з різними типами особистості однакові обставини породжують різні варіанти злочинної поведінки, навіть у рамках насильницького або корисливого типу.

Зростання рівня узагальнення змушує продовжувати лінії причинних зв'язків (див. схему), тому що необхідно відповідати на запитання про те, чому зазначені діяння вчиняються у відносно масових масштабах.

Далі можна продовжити ці лінії. Від індивідуальних факторів здійснюється перехід до обставин, що характеризує середу середнього рівня, соціально-державну.

Одні і ті ж види злочинів навіть при однаковій характеристиці найбільш близьких до злочину ланок причинного ланцюга злочинної поведінки можуть породжуватися - при продовженні причинних ліній - різними характеристиками соціально-груповий, соціально-територіальної середовища та середовища більше

високого рівня. Наприклад, за готовністю частини службовців отримувати хабарі в одному випадку може стояти їх переконана корислива позиція; в іншому - відчай і виклик в умовах, коли, з одного боку, не виплачується регулярно навіть мізерне зміст, а з іншого боку, складається переконання в тому, що хабарництво істотно не змінить результати службової діяльності, оскільки відчувається безсилля у відстоюванні позиції закону. Якщо йдеться про неповнолітніх, то за абсолютною потребою одних неповнолітніх може стояти зростаюче безробіття і прорахунки в забезпеченні безробітних посібниками, що забезпечують їх сім'ям виживання, а стосовно до інших підліткам - прорахунки в соціальному реагуванні на алкоголізм і пияцтво батьків, які мають дітей і пропивали цілком пристойні доходи .

Тому не можна заздалегідь, а тим більш жорстко, визначати причинні комплекси, характерні для різних типів злочинної поведінки. Вони різняться в різних регіонах і змінюються з часом.

Поряд з виявленням схожого в причинах окремих злочинів, типів злочинної поведінки і видів злочинності необхідно аналізувати і індивідуальне, неповторне. Воно може бути наслідком просто своєрідного поєднання поширених обставин і носити випадковий характер. Але індивідуальне, неповторне може також відображати ще тільки народжуються тенденції, за якими проглядаються нові причинні комплекси, нові соціальні явища і процеси. Важливо вчасно припинити їх негативний вплив на злочинність.

2. Крім викладеного можливий і інший шлях - виділення типового в злочинну поведінку: при глибокому багатоаспектною монографічному вивченні злочину, злочинної діяльності типове виділяється на індивідуальному рівні, а потім простежуються причинні зв'язку з виходом на соціально-груповий, регіональний і більш високі рівні соціального середовища.

Цей шлях на практиці обирався, коли йшла мова про злочинну діяльність певної особи або групи осіб, тобто про систему взаємопов'язаних злочинних діянь. У цьому випадку аналізувалися у взаємозв'язку всі зазначені злочини та інші дії, які були органічно пов'язані між собою, їм сприяли, але не були злочинними за законом. Викреслювати вже причинні комплекси, в яких нерідко одні й ті ж елементи відображалися в різних взаємодіях. Саме

тому вони породжували різні злочинні діяння, хоча й виходили від однієї особи або однієї групи осіб.

При аналізі причин злочинності буває корисним простежування за вказаною схемою антікріміногенних обставин, які перешкоджали здійсненню злочину, що ускладнюють його здійснення. Це дозволить розвивати в суспільстві ті протистоять злочинному поведінці явища, які довели свою ефективність.

Ретельне вивчення причин злочинів - необхідна передумова дослідження причин злочинності. Кримінологічні тому важливо забезпечити таке вивчення по кожній кримінальній справі у процесі попереднього розслідування та судового розгляду.

На закінчення важливо підкреслити, що чим далі при простежування причинних ланцюгів кримінолог йде від злочину, тим більше він віддаляється від області своєї виключної компетенції і вступає в сферу спочатку спільної з іншими фахівцями (економістами, соціологами, психологами і т. д.) компетенції, а потім може вступити у сферу тільки їх компетенції. Цього допускати не можна, і тому важливо вчасно або переходити до комплексним дослідженням, або «передавати естафету» іншим професіоналам.