Головна Кримінологія Злочинність та її вивчення Пізнання і оцінка при вивченні злочинності

Пізнання і оцінка при вивченні злочинності

Вивчення, аналіз злочинності уявляють собою єдність пізнання і оцінки.

У процесі пізнання дослідник отримує фактичні дані про злочинність, як би її фотографію. Правда, йдеться про специфічну фотографії, відображеної в системі показників (загальна кількість злочинів, число виявлених злочинців, число потерпілих і т. д.).

Оцінка означає співвідношення нових відомостей з колишніми знаннями, уявленнями, гіпотезами. Тут істотні цілі аналізу злочинності і відповідно до мети оценкі1.

При вирішенні питання, зросла або збільшилася злочинність протягом певного періоду, дані за досліджуваний період порівнюються з даними за попередній, і в цьому випадку виникає ряд завдань. Наприклад, з яким періодом можна і необхідно проводити порівняння, можна порівняти чи дані про злочинність за два періоди та інші, не вплинуло на динаміку злочинності зміна закона2.

Або може бути поставлено інше завдання: встановити відмінності злочинності в різних державах або суб'єктах Федерації. Тоді порівнюється злочинність різних держав або суб'єктів Федерації. Якщо необхідно оцінити ефективність вжитих заходів по боротьбі зі злочинністю, то вичленяються група злочинів, з попередження, припинення яких приймалися заходи, і відповідно досліджуються зміни їх кількісних і якісних характеристик, на які повинно було здійснюватися Скоригована вплив.

На підставі оцінки, таким чином, роблять висновки про правильність попередніх уявлень, вносяться корективи в плани заходів щодо попередження злочинності.

Дані про злочинність завжди зіставляються до потреб того, хто робить аналіз, з тим, яку мету він при цьому переслідує і яку інформацію бажає отримати. Якщо мова йде про підвищення ефективності попередження злочинності, то в першу чергу аналізуються ті її характеристики, які відображають особливості породження злочинності соціальним середовищем. У той же час дані про найбільш поширені способи вчинення злочинів набувають особливого значення в процесі вдосконалення діяльності з розкриття злочинів.

Взагалі пізнання та оцінку можна розмежувати хіба що тільки в абстракції. На практиці вони діалектично взаємопов'язані. Не можна давати оцінку злочинності без попереднього отримання її «фотографії», тобто її пізнання, і практично неможливо її пізнавати, діючи безцільно, не маючи ніяких гіпотез і завдань. Навіть перед фотографом ставлять завдання створити привабливий вигляд фотографованого або зафіксувати його в стані задумі, який-то діяльності і т. п.

Зміст оцінки злочинності (кримінологічна, криміналістична, публіцистична тощо) задає мета пізнання, його спрямованість, визначає межі вивчення. У той же час сама оцінка залежить від результатів пізнання на попередніх етапах, його повноти і всебічності.

Підставою оцінки стану справ зі злочинністю при порівнянні різних регіонів чи злочинності різних періодів служить комплекс характеристик злочинності, а не тільки дані про її поширеність.

Злочинність аналізується одночасно з її наслідками.

При цьому беруться до уваги наступні найбільш явні:

число жертв злочини;

розмір матеріального збитку, включаючи й упущену вигоду;

кримінальна ураженість різних соціальних груп (питома вага серед них осіб, що роблять і робили злочину);

соціальна занедбаність певної частини населення (розповсюдження наркотизму в різних його проявах; проституції; бездоглядності і безпритульності, у тому числі дітей з родин злочинців, тіньової економіки, юстиції тіньовий, а також інших негативних соціальних відхилень, з якими взаємопов'язана злочинність);

кримінальна ураженість різних сфер життєдіяльності (наприклад, зазначалося, що в період реформ у Росії 55% капіталу в економіці та 80% голосуючих акцій перейшло в руки злочинних кланів. За відомостями бізнесменів самих, від 30 до 50%

підприємців безпосередньо працюють на злочинні формірованія1;

міра кримінального впливу на державні структури та інститути громадянського суспільства, на право, використання в інтересах останніх злочинної діяльності (наприклад, багато викриті організовані злочинні формування діяли під прикриттям працівників правоохоронних органів різного рангу; лідери злочинного середовища проникають у вищі ешелони влади) 2;

розхитування цивілізованої, що захищається правом ціннісно-нормативної системи суспільства, поширення злочинної ідеології та психології;

зниження активності населення в протистоянні злочинності і пристосовування до неї певного числа фізичних, юридичні осіб;

злочинне реагування на скоєння злочинів - відстоювання законних інтересів і прав з порушенням кримінальної заборони.

У літературі робилися неодноразові спроби ввести якийсь один загальний кількісний показник як універсальний критерій оцінки стану справ. Автори вважали, що це мало б значення при порівняльної оцінки злочинності в різних регіонах і в різні періоди.

Однак, якщо виходити з того, що і в регіонах з найбільш сприятливого кримінальної ситуацією необхідно подальше вдосконалення боротьби зі злочинністю, що злочинність - складне, різноманітне явище, доцільно не «усереднювати» дані про неї, а враховувати особливості комплексу якісних і кількісних характеристик злочинності. При дослідженнях, наприклад, виявлялося, що за порівняно благополучними загальними показниками числа зареєстрованих злочинів у ряді регіонів ховалася дуже висока економічна злочинність, але нижче, ніж в інших регіонах, була злочинність, пов'язана з пияцтвом. За рахунок цього загальна кримінальна картина даного регіону виглядала краще у порівнянні із іншими.

Кінцевою метою аналізу злочинності є вдосконалення боротьби з нею на основі виділення основних її напрямків, чіткої формулювання цілей тих чи інших акцій, складання програм їх забезпечення, вдосконалення попереджувальної та правоохоронної діяльності. Відповідно й вивчення злочинності в цьому випадку носить багатоаспектний характер.

Не можна ототожнювати оцінку злочинності і оцінку діяльності правоохоронних органів по боротьбі зі злочинністю. Стан та зміна злочинності визначаються значною мірою загальними соціальними умовами, що не залежать от правоохоронних органів. Тому збільшення злочинності не можна автоматично оцінювати як ослаблення діяльності правоохоронних органів по боротьбі з нею. Відповідно і зниження злочинності - це далеко не завжди успіх тільки правоохоронних органів. Потрібно всебічний поглиблений аналіз причин змін кримінальної ситуації. У той же час характеристики злочинності, зрозуміло, підлягають обліку при аналізі роботи органів прокуратури, суду, внутрішніх справ та інших правоохоронних органів. На злочинність діяльність цих органів, безсумнівно, впливає. Що таке, наприклад, нерозкриту злочин? Це знаходження злочинця на волі і нерідко скоєння ним серії нових злочинів.

При вивченні злочинності важливо знаходити не лише найбільш розповсюджені характеристики, не тільки подібне в злочинності різних регіонів, представників різних соціальних груп, різних видів злочинності, але враховувати й відмінності, особливо, для того щоб диференційовано, з урахуванням цих особливостей забезпечувати практичну діяльність.

Слід також звертати увагу на одиничне, неповторне і потім з'ясовувати його природу. Неповторне може бути випадковим результатом збігу обставин, і тоді при аналізі злочинності як масового явища ним можна знехтувати. Але не виключено інше: це неповторне і несподіване служить проявом якоїсь нової, що народжується тенденції. Якщо навіть до досліджуваний період в регіоні було здійснено якийсь один злочин, не зовсім звичайне по мотивації, об'єктом посягання, способу злочинної діяльності, його треба ретельно проаналізувати. Це дозволить вчасно помітити нові явища в злочинності і вжити заходів до припинення небажаних змін.

В іншому випадку такі зміни будуть проявлятися все ясніше і до протистояння із ними не вдасться вчасно підготуватися. Кримінологи на рубежі 70-80-х роках. в результаті досліджень конкретних зробили висновок про наростання організованої злочинності в країні. Вони виявили високоорганізовані злочинні формування та нову кримінальну спеціальність - організатор злочинної діяльності у широких масштабах з використанням державних структур. Однак цій оцінці одні державні діячі взагалі не надали належного значення, інші вважали її перебільшенням. Ніяких адекватних заходів відповідно прийнято не було. Потім було бурхливий розвиток організованої злочинності у країні, що супроводжується доведення частиною кримінологів факту її існування.

Аналіз злочинності повинен носити перспективний характер, іншими словами, не зводитися тільки до фіксації її минулих станів, але і давати підстави для прогнозу. Прогнозування необхідно для програмування боротьби зі злочинністю.

Отже, важливо забезпечувати цілеспрямованість аналітичної діяльності, правильно визначати її завдання, формулювати гіпотези вихідні, бажано не одну, задавати цього аналізу певний програмний характер і зберігати готовність до отримання нових, часом несподіваних, непрограмований даних.