Головна Кримінологія Кримінологія як наука Кримінологія в системі наук

Кримінологія в системі наук

Шнайдер характеризує кримінологію як міждисциплінарну науку, пише, що кримінолог повинен бути і юристом, і суспільствознавців. Це на перший погляд виглядає заманливо і навіть приємно для кримінологів. Але такий підхід стає вразливим при вирішенні низки практичних питань. Наприклад, як готувати кримінологів, в рамках якого фаху? І що таке «міждисциплінарна наука»? Між якими дисциплінами? Міждисциплінарні дослідження - це одне, а міждисциплінарна наука - це щось інше. У зазначених дослідженнях беруть участь різні фахівці, а що являє собою фахівець-кримінолог, ч е м у його необхідно у ч и т ь, яка його базова підготовка?

Ці питання вирішувалися і вирішуються по-різному різними авторами і в різних державах, а також у різні періоди.

Поширені чотири основні точки зору.

Перша полягає в тому, що кримінологія - соціологія злочинності, і базовою повинна бути соціологічна підготовка дослідника. Виходячи з цього в ряді держав кримінологію викладають майбутнім соціологам, а не юристам (США, Великобританія та ін.)

Друга позиція зводиться до того, що кримінологія - юридична наука, і базової повинна бути юридична підготовка відповідного фахівця. Тут наводять такі аргументи: межі злочинного встановлює закон, боротьба зі злочинністю в усіх її аспектах регулюється законом з такою ретельністю, якої не спостерігається при боротьбі з іншими формами правопорушень та іншими негативними соціальними відхиленнями. Крім того, кримінолог, що аналізує, що оцінює злочинність та її причини, які приймалися дієвість заходів, повинен ясно собі уявляти практику боротьби зі злочинністю, реальне функціонування законодавства. Не випадково тому кримінологію викладають на юридичних факультетах в Росії, інших державах Східної Європи, в Китаї та ряді інших держав. При цьому кримінологія розглядається як одна з юридичних спеціальностей.

Іноді при цьому підкреслюють, що кримінолог на відміну від інших фахівців-юристів повинен краще знати соціологію, соціальну психологію. Іншими словами, кримінологію вважають соціально-правовою наукою. Але, строго кажучи, взагалі юриспруденції властивий соціологічний в широкому сенсі слова погляд на світ. Не випадково в програму навчання майбутніх юристів входить викладання та філософії, і психології, і економіки, і статистики, і судової психіатрії, судової медицини. У юриспруденції вже давно подолана виключно юридико-догматичний підхід. Зрозуміло, існує спеціалізація юристів. Існує і спеціалізація кримінологів. Вони повинні не тільки знати основи філософії, психології, статистики і т. п., але й розбиратися в дисциплінах так званого кримінологічного циклу в широкому сенсі слова (кримінальне право, кримінальний процес, судова статистика і т. п.).

Третя позиція полягає в тому, що кримінологічне дослідження - це дослідження перш за все поведінки людини і, відповідно, його повинні проводити фахівці-психологи, психіатри. Це характерно для представників так званої клінічної кримінології. Але в останні десятиріччя на практиці такий підхід все більше переростає в розгляд кримінологічного дослідження як комплексного або міждисциплінарного. Тобто здійснюється з урахуванням соціологічних, економічних, юридичних та інших знань.

Четверта позиція прямо визначає кримінологічне дослідження як міждисциплінарний. «Кримінологія - це система різнорідних ... знань і методів, що утворюють специфічну цілісність, а також система особливого роду міждисциплінарної науково-дослідницької діяльності, спрямованої на вивчення злочинності », - вважають В. Б. Першин та А. Н. підряду 1.

При такому підході кримінологію називають ще комплексної наукою. Угорська кримінолог М. Вермеш писав: «Дійсно, кримінологія як наука носить комплексний характер. Не можна погодитися з тими вченими, які бачать в ній лише один бік і в зв'язку з цим повністю відносять її або до правових наук ... або до соціології. Доцільно ж, з огляду на характер змісту предмета кримінології, віднести її до числа стикових, комплексних наук »2.

Виникає ряд запитань: чому йдеться саме про соціології поряд з правом? А чому не про економіку, політології та інших науках? Адже соціологія - це тільки одна з суспільних наук, що вивчає закономірності соціальної сфери життя общества3. І чи може кримінолог мати практично

універсальну міждисциплінарну підготовку? Чи повинен він її мати? З чого ж виходити?

У СРСР після відродження кримінології у 60-х рр.. саме життя поставила експеримент. Кадри Всесоюзного інституту з вивчення причин і розробці заходів попередження злочинності формувалися з числа фахівців з філософським, юридичним, соціологічним, психологічним і іншим освітою. Практично найбільш успішно займалися кримінологічні дослідження юристи. На перших порах їм було важко, бо вони не навчалися кримінології в юридичних вузах, а осягали її у спілкуванні з кримінології старшого покоління, у бібліотеках, беручи участь у спільних з іншими фахівцями дослідженнях та дискусіях. Але саме юристи створили сучасну школу вітчизняної кримінології. І необхідні знання юрист зараз отримує в Росії з курсу по кримінології, який викладається в юридичних вузах. Психологи, економісти, політологи, філософи беруть участь у вивченні проблем злочинності, але в рамках своїх спеціальностей. Наскрізне ж рішення всіх проблем, які складають зміст кримінології, здійснюють юристи-кримінологи.

За оцінками зарубіжних фахівців, кримінологи в Росії мають значно більший суспільної ваги, ніж кримінологи-соціологи в США і ряді інших країн, тому що наші вчені не тільки позначають проблеми, а й пропонують певні державно-правові рішення. Юридична освіта дозволяє їм точно обирати адресатів своїх рекомендацій з урахуванням їх правової компетенції. Суттєве значення має і особистий досвід роботи кримінолог як слідчого, прокурора, судді, адвоката. Це дозволяє побачити і злочинність, і систему боротьби з нею в їх реальному функціонуванні.

Кримінологія в Росії і в інших країнах, де вона розвивалася в рамках юриспруденції, стала загальнотеоретичної наукою для наук кримінологічного циклу (кримінального, кримінально-виконавчого права, кримінального процесу, криміналістики, оперативно-розшукового права, кримінальної психології та ін.) Число цих наук не є постійним. Наприклад, останнім часом виділилося приватне детективне і охоронне право. Співвідношення кримінології та цих наук можна зрівняти зі співвідношенням теорії держави і права та інших юридичних дисциплін.

У підручниках та навчальних посібниках з кримінології відзначається також тісний взаємозв'язок кримінології з прокурорським наглядом, цивільним правом і процесом, іншими спеціальностями, а також з іншими громадськими науками: філософією, політологією, соціологією, економікою, демографією, соціальної та загальної психології, статистикою. Цей перелік практично можна продовжувати довго, тому що злочинність пронизує всі сфери суспільного життя, пов'язана з проблемою людини і її поведінки в суспільстві, а при вивченні злочинності застосовується комплекс загальнонаукових і спеціальних методів пізнання.

Обговорюється ще одне питання при вивченні кримінології --

що собою представляє кримінологія: практична вона наука чи теоретична?

Існують різні класифікації наук. Одна з них ділить науки на теоретичні та практичні. Можна було б вказати на безсумнівно практичний характер кримінології. На базі її рекомендацій створюються програми боротьби зі злочинністю, змінюється законодавство, удосконалюються суспільні відносини, що складаються кримінально-процесуальні документи, акти прокурорського нагляду, в яких відображаються дані про причини злочинів, особи злочинця та ін Професор Н. Ф. Кузнєцова пише, що «сучасний юрист повинен кваліфіковано складати профілактичні документи, вміти експертіровать проекти правових актів, компетентно виступати в різних державних органах рівнів з оцінкою стану злочинності та рекомендаціями з розробки систем її перед-прежденія» 1. Слідчий, прокурор, суддя, адвокат зобов'язані вміти аналізувати причини та умови злочинів, оцінювати особистість злочинця, реагувати на ці причини і умови. Юрисконсульт повинні не допускати кримінальних угод.

Одночасно кримінологія, що вивчає закономірності певного соціального явища, вносить свій внесок у розробку наукових уявлень про суспільство і людину. Як будь-яка наука, вона володіє солідним теоретичним потенціалом.