Головна Історія права Галузі права Трудові правовідносини та їх субєкти

Трудові правовідносини та їх субєкти

Під трудовими правовідносинами розуміють відносини, які грунтуються на угоді між працівником і роботодавцем про особисте виконання працівником за плату трудової функції (роботи по певній спеціальності, кваліфікації або посади) і підпорядкуванні працівника правилам внутрішнього трудового розпорядку за умови забезпечення роботодавцем умов праці, передбачених трудовим законодавством, колективним договором, угодами, трудовим договором.

Зміст зазначених правовідносин кореспондується з правами та обовязками сторін трудового договору, тобто працівника і роботодавця (ст. 56 ТК РФ), підписання якого тягне за собою не тільки виникнення зазначених відносин, але й існування їх у часі. Завдяки трудових обовязків працівника можна відрізнити у спірних випадках трудові відносини від суміжних з ними цивільно-правових відносин у сфері праці. Крім цього, виконання працівником зазначених обовязків повинно мати місце при одночасному забезпеченні роботодавцем працівникові умов праці, передбачених трудовим законодавством, колективним договором (угодами), трудовим договором.

Трудові правовідносини виникають крейда-їжу працівником і роботодавцем на підставі трудового договору, що укладається ними відповідно до ТК РФ. Це правило закріплено в ст. 16 ТК РФ, де вперше сказано, що у випадках і порядку, що встановлені законом, іншим нормативним

правовим актом або статутом (положенням) організації, трудові відносини виникають на підставі трудового договору в результаті:

• обрання (виборів) на посаду (див. ст. 17 ТК РФ);

• обрання по конкурсу на заміщення відповідної посади (ст. 18 ТК РФ);

• призначення на посаду або затвердження на посаді (ст. 19 ТК РФ);

• направлення на роботу уповноваженими законом органами в рахунок встановленої квоти;

• судового рішення про укладення трудового договору;

• фактичного допущення до роботи з відома або за
дорученням роботодавця або його представника незалежно
від того, чи був трудовий договір належним чином оформлений. Отже, у випадках обрання на посаду, призначення на посаду та в інших названих випадках для виникнення трудових відносин необхідно висновок
трудового договору. Для осіб, які потребують підвищеної
соціальної захищеності (інвалідів та ін), законодавство може встановлювати квоти (тобто частину, норму від загальної
чисельності працівників) для прийому на работу1.

Субєкти трудового права - це учасники суспільних відносин, що регулюються трудовим правом, наділені відповідними субєктивними правами і юридичними обовязками.

До субєктів трудового права відносяться:

• працівники;

• роботодавці;

• профспілкові органи;

• представники працівників і роботодавців.

Працівник - це фізична особа (громадянин, іноземець, особа без громадянства), що є стороною трудового договору (контракту), що виконує роботу з певної спеціальності, кваліфікації та посади, зобовязаний підкорятися правилам внутрішнього трудового розпорядку.

Як субєкти трудового права всі громадяни повинні володіти фактичною здатністю до праці. Ця здатність залежить від сукупності фізичних і розумових можливостей, якими володіє людина.

Трудова правосубєктність встановлюється чинним законодавством, як правило, після досягнення громадянами пятнадцяти років, оскільки згідно зі ст. 63 ТК РФ не допускається прийняття на роботу осіб молодше 16 років. Однак у випадку отримання основної загальної освіти або залишення загальноосвітнього закладу у відповідності з федеральним законодавством, допускається прийняття на роботу осіб, які досягли 15 років. Крім цього, у вільний від навчання час особи мають право влаштовуватися на легку роботу після досягнення 14 років, але за згодою своїх законних представників.

Роботодавцем може бути комерційна або некомерційна організація, а також фізична особа, як має, так і не має статусу індивідуального підприємця. Правосубєктність роботодавця як потенційного учасника трудових правовідносин полягає в тому, що він:

• володіє правом прийому на роботу, розстановки та звільнення кадрів;

• наділений правом організації та управління процесом праці;

• має фонд оплати праці для розрахунків з працівниками;

• має у своєму розпорядженні відокремлене майно.
Основи правового становища профспілкових органів як

субєктів трудових відносин визначені в Законі "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" від 12 січня 1996 р. (далі ФЗ про профспілки).

Профспілка - це добровільне громадське обєднання громадян, повязаних спільними виробничими, професійними інтересами по роду їх діяльності, що створюється з метою представництва і захисту їхніх соціально-трудових прав та інтересів. Усі профспілки користуються рівними правами.

Кожен, що досяг віку 14 років і який здійснює трудову (професійну) діяльність, має право на свій вибір створювати профспілки для захисту своїх інтересів, вступати в них, займатися профспілковою діяльністю і виходити з профспілок. Це право реалізується вільно, без попереднього дозволу.

Профспілки мають право створювати свої обєднання (асоціації) за галузевим, територіальним чи іншого що враховує професійну специфіку ознакою - загальноукраїнські обєднання (асоціації) профспілок, міжрегіональні обєднання (асоціації) профспілок, територіальні обєднання (асоціації) організацій профспілок. Профспілки, їх обєднання (асоціації) мають право співпрацювати з профспілками інших держав, вступати в міжнародні профспілкові та інші обєднання та організації, укладати з ними договори, угоди.

Відповідно до ст. 5 ФЗ вони є незалежними у своїй діяльності від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, роботодавців, їх обєднань (спілок, асоціацій), політичних партій та інших громадських обєднань, їм не підзвітні і не підконтрольні.

Правоздатність профспілки, обєднання (асоціації) профспілок, первинної профспілкової організації як юридичної особи виникає з моменту їх державної (повідомної) реєстрації в Міністерстві юстиції Російської Федерації або його територіальному органі в субєкті Російської Федерації за місцем знаходження відповідного профспілкового органу. Зазначена реєстрація є підставою для включення профспілок, їх обєднань (асоціацій), первинних профспілкових організацій до реєстру

громадських обєднань, якими вони є з точки зору організаційно-правової форми.

Гол. П. ФЗ про профспілки встановлює їх права, які спрямовані на:

• представництво та захист соціально-трудових прав та інтересів працівників;

• сприяння зайнятості;

• ведення колективних переговорів, укладання угод, колективних договорів та контроль за їх виконанням;

• участь у врегулюванні колективних трудових спорів;

• отримання інформації щодо соціально-трудових питань;

• участь у підготовці та підвищенні кваліфікації профспілкових кадрів;

• здійснення профспілкового контролю за дотриманням законодавства про працю;

• участь у формуванні державних програм з питань охорони праці та навколишнього природного середовища, а також розробку нормативних правових та інших актів, що регламентують питання охорони праці, професійних захворювань і екологічної безпеки;

• соціальний захист працівників та ін
Працівники, які входять до складу профспілкових органів і

не звільнені від основної роботи, не можуть бути піддані дисциплінарному стягненню без попередньої згоди профспілкового органу, членами якої вони є, керівники профспілкових органів у підрозділах організацій - без попередньої згоди відповідного профспілкового органу в організації, а керівники профспілкових органів в організації, профорганізатори - органу відповідного обєднання (асоціації) профспілок.

Звільнення з ініціативи роботодавця працівників, що входять до складу профспілкових органів і не звільнених від основної роботи, допускається крім загального порядку звільнення лише за попередньою згодою профспілкового органу, членами якої вони є, профгрупоргів - відповідного органу підрозділи організації (при його відсутності - відповідного профспілкового органу в організації), а керівників і членів профспілкових органів в організації, профорганізаторов - тільки за попередньою згодою відповідного обєднання (асоціації) профспілок.

Профспілковим працівникам, звільненим від роботи в організації внаслідок обрання (делегування) на виборні посади в профспілкові органи, надається після закінчення терміну їх повноважень колишня робота (посада), а при її відсутності - інша рівноцінна робота (посада) в тій же або за згодою працівника в іншій організації.

Відповідно до ст. 30 ФЗ про профспілки за порушення законодавства про профспілки посадові особи державних органів, органів місцевого самоврядування, роботодавці, посадові особи їх обєднань (спілок, асоціацій) несуть дисциплінарну, адміністративну, кримінальну відповідальність відповідно до федеральних законів, а профспілкові органи мають право вимагати притягнення до дисциплінарної відповідальності аж до звільнення посадових осіб, які порушують законодавство про профспілки.

Свою трудову правосубєктність профспілки реалізують через виборні профспілкові органи.