Цивільне правове

Правовідносини в цивільному праві визнається суспільні відносини, цивільно урегульоване-правовими нормами. Наявність відносини на увазі тих, хто бере участь в цьому сенсі, що іменуються учасниками або субєктами громадянських правовідносин. Тому цивільне правовідношення виступає у вигляді його звязку між учасниками (субєктами), і змістом звязку з цим є субєктивні права та обовязки учасників правовідносин. Субєктивний характер прав і обовязків означає приналежність цих прав і обовязків конкретним, визначеним учасників правовідносин.

Зміст цивільних правовідносин - це субєктивні цивільні права і субєктивні цивільні обовязки. Субєктивне цивільне право - це міра дозволеного поводження субєкта цивільних правовідносин. Уповноважених субєкт має можливість

здійснювати певні дії, що виражається в його правомочності. Субєктивне цивільне право може містити три правомочності: правомочність вимоги (можливість вимагати від зобовязаної субєкта здійснення яких-небудь дій відповідно до його обовязком); правомочність на власні дії (можливість самостійного вчинення уповноваженою субєктом будь-яких дій відповідно до його правом); правомочність на захист (можливість використання примусових заходів у разі порушення субєктивного права). Субєктивна цивільний обовязок - це міра належного поводження субєкта цивільних правовідносин. Субєктивні цивільні обовязки підрозділяються на активні і пасивні обовязки, що є наслідком їх позитивного або негативного закріплення. Активна субєктивний цивільний обовязок полягає в спонукання зобовязаної субєкта до вчинення будь-яких дій, а пасивна субєктивний цивільний обовязок - у спонукання зобовязаної субєкта до утримання від будь-яких дій.

Цивільні правовідносини мають спільні риси, що ріднять їх з усіма правовідносинами, і спеціальні риси, що виділяють їх як галузевих і зумовлені особливостями цивільного права.

До спеціальних рис цивільних правовідносин відносять, під-перше, самостійність субєктів цивільних правовідносин та їх юридична рівність. Правовідносини, в яких один субєкт в силу свого правового положення має змогу давати вказівки, обовязкові для виконання іншим субєктом, не належать до числа цивільно-правових. По-друге, самостійність і юридична рівність субєктів цивільних правовідносин зумовлює акт вільного волевиявлення - угоду - в якості основного факту, що породжує цивільні правовідносини. По-третє, характер цивільних правовідносин зумовлює майновий характер способів

захисту цивільних прав і відповідальності за заходів порушення громадянських обовязків.

Співвідношення субєктивних цивільних прав та обовязків цих субєктів правовідносин зумовлює структуру змісту цивільних правовідносин, яка може бути простою і складною. Проста структура передбачає наявність у субєкта правовідносин одного тільки одного права, а в іншого - тільки однієї обовязки, що відповідає даному праву. Складна структура притаманна більшості цивільних правовідносин, у якому у кожної із сторін можуть бути як тільки права або тільки обовязки (у кількості більше одного права і однієї обовязки), так і комплекс прав і обовязків.

Цивільні правовідносини підрозділяються на види, виходячи з характеру взаємозвязку уповноваженої і зобовязаного субєкта (абсолютні і відносні), предмета (майнових і немайнових), способу задоволення інтересів уповноваженої особи (речові і зобовязальні). В абсолютних правовідносинах уповноваженою субєктам протистоїть невизначене коло осіб, які зобовязані утримуватися від порушення прав їх. До числа абсолютних правовідносин належить право власності та інші речові права, виключні права на результати діяльності інтелектуальної та ін У відносних правовідносинах уповноваженою особам протистоять певні особи зобовязані, тобто учасники правовідносин визначено. До них належать зобовязальні і ряд інших правовідносин. Майнові правовідносини мають своїм обєктом матеріальні блага (майно) і відбивають або приналежність майна будь-якій особі, або перехід майна від однієї особи до іншої, а немайнові правовідносини мають своїм обєктом нематеріальні блага. У речовому правовідносинах інтерес уповноваженої особи задовольняється шляхом його взаємодії з річчю за рахунок вилучення її корисних властивостей. У зобовязальних правовідносинах інтерес уповноваженої особи може бути задоволений за рахунок дій зобовязаної особи, яка може взаємодіяти з річчю. Таким чином, у речових правовідносинах субєкт уповноважених може впливати безпосередньо на річ, а в зобовязальних - тільки шляхом зобовязаної особи.

Цивільні правовідносини виникають з таких підстав: з договорів та інших угод, передбачених законом, також а з договорів та інших угод, хоч і не передбачених законом, але не суперечать йому; з актів державних органів та органів місцевого самоврядування, які передбачені законом як підстава виникнення цивільних прав та обовязків; з судового рішення, що встановив цивільні права та обовязки; в внаслідок придбання майна з підстав, що допускаються законом, у результаті створення творів науки, літератури, мистецтва, винаходів та інших результатів інтелектуальної діяльності; внаслідок заподіяння шкоди іншій особі; внаслідок безпідставного збагачення; внаслідок інших дій громадян та юридичних осіб; унаслідок подій, з якими закон або інший правовий акт повязує наступ цивільно-правових наслідків (п. 1 ст. 8 ГК РФ).