Абсолютна монархія

Останній період в історії феодальних держави і права починається з кінця XVI ст. Цей час розкладу феодалізму і зародження нових буржуазних відносин. Старі стану розкладаються; наприклад, у Франції дворянство розпадається на дві групи - "дворянство шпаги" і "дворянство мантії", яке формується в основному з буржуазії. В Англії поряд зі старою аристократією зявляється нове дворянство - джентрі, інтереси якого також тісно повязані з буржуазією. Зявляється предпролетарі-ат в особі найманих робітників, міських низів. Загострюється

боротьба між феодалами і селянством. У цих умовах і відбувається формування абсолютної монархії - диктатури дворянства в умовах кризи феодалізму.

Класична форма абсолютизму виникає у Франції. Влада короля поширюється на всю країну, повністю зникають залишки васальних відносин, не скликаються Генеральні штати, міста втрачають самоврядування, церква підпорядковується державі. Король відтепер - джерело влади, воля короля - закон. Суть абсолютної монархії найбільш точно висловив Людовик XIV, який заявив: "Держава - це я!" Дворянство займає основні адміністративні посади; бюрократичний апарат, центром якого був Королівський рада, охоплює всю країну, доводячи волю монарха до найвіддаленіших куточків держави. Активну роль у цьому відігравали наділені величезними повноваженнями інтенданти поліції, юстиції і фінансів.

Для Англії характерний незавершений абсолютизм. Він почався раніше, але в умовах абсолютизму тут продовжував діяти парламент і станові органи самоврядування в графствах, не отримав розвитку та процес формування бюрократичного державного апарату.

Своєрідно йшов розвиток Німеччини. Посилення глав великих князівств - курфюрстів - призвело до того, що саме вони перетворилися в абсолютних монархів, практично закріпивши феодальну роздробленість Німеччини.